Рік старий… Йому пошана.
Він для нас був непоганим.
Навіть в чомусь визначним.
Попрощаємося з ним.
Всяк на цьому світі сущий
Хай стрічає рік грядущий!
Друзям і рідні вітання, —
Хай здійсняться сподівання!
Віку, щастя і здоров’я,
Сміху, щирості, любові!
Келихи у всіх по вінця?
Хай шампанське заіскриться!
За добро, надію, вдачу
Підніміть, хто не ледачий!
Щоб ми долю не згубили,
Щоб кохали і творили!
Щоб росли на радість діти,
Щоби мир ішов по світу!
Хай нам весело живеться,
Хай співається і п’ється!
Щоб усі були багаті,
В кожнім домі, в кожній хаті!
Хай нас доля не минає!
З Новим роком, п’ю до дна я!
***
Дощ гортає зошит. В нім весна і осінь.
В нім зима холодна. В нім усе зійшлося.
Розмивають краплі букви в кожнім слові.
Дощ гортає зошит нашої любові.
***
Я люблю твої пальці,
що, мов промінці,
ковзають по щоці.
Вони теплі, м’якенькі,
уміють радіти.
Їм рука, наче ненька,
а вони, наче діти.
То соромливі,
то пустотливі…
Дивнеє диво.
Танцюють танок —
ти засміялася.
Сплітають тинок —
ти заховалася.
Не холодні,
сьогодні
в моїй долоні
бути згодні…
Мої вуста нікому не скажуть,
що їм сняться твої пальці.
Бо ти навчила мене мовчати.
***
Привіт, актори, дами і поети,
Тут публіка – куди тобі Парнас!
Промови зайві. Приберіть букети.
Ті атрибути, друзі, не про нас.
П’єро, мій любий, кави закортіло…
Поки він зварить, Арлекін, налий!
Театр згорів! Кому до того діло?
Патрони й метри стережуть столи.
У теплий попіл дощ впаде ранковий.
На світі тиша. Немовлята сплять.
Театр новий збудують. Достроково.
Мабуть що, діти внуків немовлят.
Підставте кухлі. Хай нам буде вдача!
Шампанське б’є – шалений пульс життя!
Ми живемо, бо вмієм дати здачі!
Нас не гризе потреба каяття…
***
Глупа ніч.
Очі в очі.
Пада сніг.
Диво ночі.
Ніч і день.
Пада небо.
І на мене
й на тебе.
Пада світ.
Я тримаю.
Очі сніг
замітає.
Ніч і день
сніг іде —
день і ніч
перепліта…
Перед тим,
як світ впаде,
поцілуй мене
в уста…
***
Не видно світу. На віконцях – диво.
Втікає з дому вечір соромливо…
Таке жадане і сліпучо-біле
у