– Ти йому сподобаєшся, – сказала вона, – але Андервуд із тих американців, які вважають Велику Британію одним зі своїх маленьких штатів. Він невдовзі тобі нагадає, що Техас майже втричі більший за Сполучене королівство. Тому якщо ти хочеш запобігти грандіозному дипломатичному скандалу, тобі краще повернути йому місячний пил.
– Я тебе зрозумів, – сказав Вільям. – Але мене зараз цікавить от що: як отримати квиток до Манчестера?
– Тобі треба до Мевіс у відділ відряджень, на перший поверх. Але я попереджаю тебе, вона гірша за містера Андервуда. Порівняно з нею він просто сама чарівність. Якби її воля, королева їздила б другим класом, а такі, як ми з тобою, підкидали вугілля у піч для локомотива.
– Дякую за попередження.
– Мевіс…
– Місіс Волтерс для вас, юначе. Не смійте називати мене Мевіс, доки не станете хоча б головним інспектором. Почніть наново.
– Вибачте, – сказав Вільям. – Місіс Волтерс, мені потрібно…
– Ім’я, звання, департамент?
– Ворвік, детектив констебль, «Витвори мистецтва та антикваріат».
– Чого ви хочете?
– Стати комісаром.
– Спробуйте ще раз, – сказала місіс Волтерс, але цього разу вона хоча б посміхнулася.
– Квитки до Манчестера та назад.
– Мета та тривалість вашої поїздки?
– Мені необхідно потрапити в університет, і я збираюся того ж дня повернутися назад.
– Тоді туди вам потрібен потяг з Юстона о 7:42, й останній потяг о 22:43. Якщо ви не встигнете, то проведете ніч на лаві платформи номер дванадцять. Вам дозволений один обід вартістю до двух фунтів вісімдесят два центи, це необхідно підтвердити у формі 232, проте мені потрібен чек. – Місіс Волтерс почала виписувати вимогу на перевезення для станції Манчестер-Пікаділлі. – До університету можете доїхати автобусом № 147. Також вам знадобиться парасоля.
– Парасоля?
– Бачу, ви ніколи не були в Манчестері.
– Доброго ранку, містере Ворвік, – привіталася молода жінка на рецепції. – Я Мелані Клор. Чим я можу вам допомогти?
– У вас на сімнадцяте червня призначений аукціон…
– Лот за яким номером ви бажаєте відкликати?
– Як ви дізналися?..
– Поліція не приходить на аукціони «Сотбіс», щоб виставити щось на продаж.
Вільям посміхнувся.
– Лот номер дев’ятнадцять. Фіал місячного пилу з місії «Аполлон-11», у якій брав участь Ніл Армстронґ.
Місіс Клор перевірила каталог.
– Запропонований доктором Кітом Тальбо, який надав заповіт як посвідчення своєї власності.
– Посольство США підтверджує свою власність та каже, що засудить будь-кого у полі зору, хто намагатиметься його продати.
– Але ж нам це не потрібно, чи не так, містере Ворвік?
– Мене це не хвилювало, доки я не думав, що закон на боці доктора Тальбо.
– Навіть якщо так, судовий процес може тривати роками.
– Мій