Небо пухке, гори тверді, море мокре. Досить!..
Етнографія. Населення – чорне. На ногах шкіряні «личаки». Вірить в Аллаха й Магомета, пророка «єйного»… Поділяється на чоловіків, жінок і на дітей. Жінки – чорні. Діти – чорні… (Чорне море!) Чадри вже жінки не носять. Носять чадру тепер у Ялті на молі, тільки не «чорні» жінки, а білі. Мова – не наша.
По-нашому – платня, а по-їхньому – улєфє.
По-нашому – воша, по-їхньому – біт. (Звідси пішло, очевидно, «бити воші». Увага для філологів).
– Анларизми не бен селерим?
– Анларизми?!
Нічого ви не «анларизми», бо ця фраза значить:
– Чи розумієте ви, що я кажу?
Населення хліборобствує, виноградарствує, садівникує, скотарствує і курортствує.
Це все роблять жінки.
Чоловіки сидять цілий день у холодку, чухаються, курять цигарки та п’ють каву.
Фауна. Не наша. Коли їдете чи йдете горами, часто бачите десь у лісі на скелях чи на узгір’ях якихось невідомих вам тварин, невеликих розміром, з рогами, з чотирма ногами і з одним хвостом.
У тварини тої іноді голова вгору, а круп униз, іноді круп угору, а голова вниз!
Ви раптом стаєте. І дивитесь. Пильно вдивляєтесь.
– Ах! Ах! Що за така гірська тварина?
От що значить – клімат! За якихось шістсот верстов, а дивись – зовсім не те!
– Що то таке? – питаєте тубільця…
– Корова! Молоко дає! Доїться! Телят водить!
– Ах-ах! А ото?
– Котора поменше?
– Так!
– Коза називається! А ото збоку – кінь!.. А то – свині під дубом…
…Осли є! І на горах, і на курортах. На курортах більше!
Орли є! Кури є! Півні є! Курчата вже вилупились! Три карбованці субтропічна курка коштує… Орел – не знаю скільки!
Флора. Різноманітна. Дуб. Кедр. Кипарис. Магнолія. Гліцинія. Кропива. Кульбаба. Чинара. Будяк. Фініки. Пальми. Чебрець. Юдове дерево. Оріх. Коноплі. Груші. Яблука. Лимони. Апельсини. Картопля. Виноград і т. ін.
Винограду тут дуже багато, через те все майже вино для продажу курортникам виробляється з махорки й продається як вино «розлива кам’яної доби» по п’ять крб. пляшка («тільки для вас!»). Ригають від нього понад норму.
Оце більш-менш повний (наскільки вистачило сил!) малюнок Криму…[3]
Здається, ніби й нічого особливого, – правда?
У тім-то й річ, що особливостей отих тут сила.
Субтропічна, товариші, штука Крим! От що головне.
Візьміть так.
От ходить, приміром, у столиці українській Харкові по вулиці Карла Лібкнехта коза. Ну що ж! Ходить – і квит! Коза – та й уже!
А от коли отут поставити тую козу під кипарисом або на стрімчастій скелі, уже вам вона не коза, а екзотика.
Уже в неї хвіст не на 45° (чи на якім там?) довжини чи широти, а мало не екваторіальний! Тропічний хвіст, гарячий хвіст, і крутить вона ним по екватору!
От у чім сила!
Або горобець на Основі{57} на тину й горобець у Криму на пальмі! Різниця!