«Зе Дорз». Нове покоління шукало способу відокремитися від попереднього і зрештою кинуло виклик скам’янілому статусу-кво, який міг відповісти тільки насильством та авторитаризмом. Замало було масових убивств, ув’язнень, жорстокого політичного переслідування. Так. Режим шукав можливостей контролювати кожну сторону громадського життя людської одиниці. Придушення, як це добре розуміла система, краще спрацьовує на мікрорівні, коли досягається такого, що громадянин виходить на вулицю, побоюючись бути затриманим просто за свій вигляд. І тому – хулії, патрулі, що переслідували довговолосу молодь, репресії, перевдягнуті шпиги, постійна прихована загроза. Тож таких, як Карлос, треба було засуджувати, карати, контролювати, і Суріта мав узяти це на себе.

      Того дня Чело не пішла до університету. Поховавши Луїса, ми разом прийняли душ у кімнаті моїх батьків. Вона вийшла першою. Загорнулася в рушник і спустилася до моєї кімнати. Коли я теж прийшов, вона, не прикрита, лежала на ліжку. Спала в позі ембріона. Я влігся і обійняв її ззаду. Відчувши це, вона притислась до мене.

      Ми проспали, аж доки стемніло. Коли я прокинувся, Чело вже не було поряд. Я підвівся й пішов її шукати. Оголена, вона сиділа потемки у вітальні в кріслі кольору кави, тому самому, в якому моя бабця любила дивитися телевізор. Її тіло опромінювало світло з горішньої ванної, яке ми забули вимкнути і яке сіялося зі сходів. Вона тихенько плакала. Я сів поруч.

      – Ти як? – спитав я.

      Вона не відповіла. Я взяв її за підборіддя й повернув облич чям до себе.

      – Що сталося?

      Вона глибоко зітхнула. Подивилась мені в очі.

      – Карлос тобі розповідав?

      – Розповідав що?

      Чело набрала в груди повітря й повільно видихнула.

      – Забудь про це.

      – Що мав розповісти мені Карлос?

      Певно, щось їй боліло в глибині душі, бо вона опустила голову й заплакала ще сильніше. Її глáдка спина заблищала під світлом, що текло зі сходів. Я погладив її, проводячи руками по хребцях. Вона схлипувала ще якийсь час. Потім підвела лице й подивилась на мене. Спробувала щось сказати, та стрималась, знов спробувала й знову стрималась, аж доки ніби набралася духу.

      – Карлос спав зі мною, я думала, ти знаєш.

      Ні, я цього не знав. Я заплющив очі. Огида. Збентеження.

      – Я три роки злягалася з ним.

      За цим хлинула ціла злива зізнань. Карлос був другим чоловіком, з яким вона спала, і це тривало аж до дня перед його смертю. Якось у вихідні, коли я з батьками й бабусею поїхав до Оастепека[32], Карлос замкнувся з Чело в нашому домі. Вони трахалися в кімнаті Карлоса, у кімнаті бабусі, батьків, на кухні, на сходах, у вітальні, у ванних, на фотелі, на моєму ліжку. Не з Мошонкою вона трахалася тієї злощасної ночі, коли гунула з даху будинку Прієто, а з Карлосом. Скінчивши, вона вдяглася, – Карлос роздяг її догола, – й притьмом подалася додому. Вони з Мошонкою домовилися, що він зайде по неї, щоб піти разом у кіно. Через отой поспіх вона необачно стрибнула