Метафізика. Аристотель

Арістотеля, – досконалий (в сенсі якості) та закінчений (в часовому сенсі). Тобто маємо суто лінгвістичний феномен багатозначності (власне двозначності – близької до омонімії). За одним заходом у цьому ж розділі (у поясненні основного поняття) з’являються ще два двозначних терміни: aretē – з одного боку, позитивна якість, навіть найвищий ступінь позитивної якості, з іншого боку – мистецтво, майстерність (є ще і третє значення – моральна чеснота, але воно не використовується в цьому контексті); telos – що означає одночасно мету і кінець. Інакше кажучи, Арістотель намагається визначати двозначне поняття за допомогою двозначних понять. Фактично в цьому розділі філософські складності визначення обумовлені суто явищем лінгвістичної полісемії. З іншого боку, можна сказати, що саме Арістотель вперше вводить у філософію метод аналізу мовних значень, виявляючи суто лінгвістичне підґрунтя (принаймні деяких) філософських складностей і постаючи, таким чином, прабатьком аналітичної філософії.

      Аналогічна ситуація в розділі V.18, де визначається вираз kath’o, який з одного боку означає (і найчастіше вживається Арістотелем у значенні) «через (щось)», «відповідно до», «згідно з», а з іншого боку, має суто просторове значення прислівника «в», «на» (як це і видно в наведеному Арістотелем прикладі, коли йдеться про появу чогось «на поверхні»). І тільки узагальнена форма прикладів, що наводяться, надає ситуації з цим виразом вигляд філософського терміна, хоч насправді йдеться знову ж таки про суто лінгвістичну полісемію.

      У деяких випадках певні слова збережені без перекладу, зокрема в розділах 20, 21, 23, 24, оскільки шукати відповідники, які б охоплювали всі значення грецьких слів, є штучною і непотрібною справою, оскільки йдеться не про необхідність об’єднати різні значення терміна, а знову ж таки випадкову лінгвістичну полісемію.

      У розділі 20 також ситуація двозначності. Тут дається визначення терміна hexis, що натомість має два зовсім різних значення («володіння» і «стан», під чим у цьому випадку мається на увазі «розташування»), тобто фактично це два різних терміни.

      Така сама ситуація в розділі 21, присвяченому аналізу поняття pathos, що також має два різних значення: з одного боку, філософське – «стан», «прояв», «властивість», з іншого боку, зовсім нефілософське й нетермінологічне – «біда», «нещастя». (А перше значення цього слова, від якого, імовірно, й походять ці два вже доволі різних значення – «подія».)

      Так само суто лінгвістичний характер мають роз’яснення Арістотеля у розділі 22, де вживання заперечного префікса «а-» прирівнюється до поняття «позбавлення». Те саме стосується розділів 23 та 24, де дається визначення слову ekhein та виразу ek tinos, що є вельми багатозначними і в різних значеннях перекладаються по-різному (і немає сенсу напружувати мову, як це роблять більшість перекладачів різними мовами, і перекладати одним словом там, де можна перекласти різними, оскільки ніяких філософських втрат це за собою не тягне).

Олександр Юдін

      Книга І (А)

      1

      [980α]