того незрозумілими чи наполегливими словами винагороду за те, що замикають і відмикають кабіну. Вимога, поставлена незрозумілою мовою, мені видається стриманою. Grands bains du Pont Royal. У кутках на східцях стоять люди, ретельно миючись із милом. Мильна вода довкола них стоїть нерухомо. Крізь щілини видно, як річкою щось суне – то пароплави. Уся вбогість цього плавального задоволення особливо наочно виявляється в розмові двох відвідувачів із старим випивакою, який, щойно відштовхнувшися від однієї стіни, вже наштовхується на протилежну. Запах льоху. Гарні паркові лавки зеленого кольору. Багато німецької мови. В одній школі плавання над водою звисає канат для всіляких гімнастичних вправ. Питаємо про музей Бальзака, вродливий юнак зі скуйовдженим від вологи чубом пояснює нам, що ми маємо на увазі Musée Grevin (паноптикум). Він люб’язно відчиняє свою кабіну, приносить невеличкий путівник (мабуть, новорічний подарунок від якоїсь фірми), але музею Бальзака не знаходить і там. Тим часом ми вже вирішили облишити пошуки, позаяк передбачали таке, до того ж нас наполегливо від цього відмовляли. Та й в адресній книзі такого музею нема.
