У середині східної галереї, напроти центру арени, було узвишшя, де під балдахіном з королівським гербом стояло високе крісло, подібне до трону. Навколо цієї почесної ложі юрмилися пажі, зброєносці, стражники в пишному одязі, і з усього було видно, що це місце призначається для принца Джона і його почту. Напроти королівської ложі, посередині західної галереї, височів інший поміст, оздоблення якого було не таким розкішним, проте вражало розмаїттям барв. Там теж стояв трон, обтягнений червоною і зеленою тканиною, оточений натовпом пажів і молодих дівчат – най-вродливіших, яких лиш можна було підібрати. Всі вони були у вишуканому вбранні, також червоного і зеленого кольорів. Ложу прикрашали квіти і прапори із зображенням сердець, палаючих сердець, сердець, що спливають кров’ю, стріл, сагайдаків та інших емблем всепереможного Купідона. Напис над троном оголошував, що це почесне місце призначається для королеви любові й краси. Але хто буде цією королевою, поки що було невідомо.
Тим часом строкатий натовп глядачів рушив до арени. Вже виникло чимало суперечок через те, що дехто намагався зайняти чужі місця. Здебільшого ці суперечки досить нечемно вирішувалися стражниками, які для переконання найбільш упертих користувалися руків’ями своїх мечів та древками сокир. Коли через місця сперечалися більш поважні персони, їхні претензії розбирали двоє маршалів[132] ратного поля: Вїльям де Вівіль і Стівен де Мартіваль. Ці маршали, при повному озброєнні, роз’їжджали по арені, наглядаючи за порядком серед глядачів.
Поступово в галереях зібралася юрма лицарів і дворян; їхні довгі темні мантії приємно вирізнялися на тлі світлого і яскравого вбрання дам, яких тут було ще більше, ніж чоловіків, хоча, здавалося б, такі криваві і жорстокі забавки не містять в собі нічого привабливого для прекрасної статі. У нижніх галереях і переходах стояв цілий натовп багатих йоменів і дрібномаєтних дворян, які через бідність або незнатний стан не наважилися зайняти кращі місця. Звісно, саме серед цієї публіки найчастіше спалахували сварки через право на першість.
– Ах ти брудна собако! – кричав якийсь літній чоловік, пошарпаний одяг якого свідчив про бідність, а меч