Путівник по Чорнобилю. Борис Тынка

1986 року, на наступний день після катастрофи, ухвалили рішення про евакуацію населення Прип’яті. Близько 50 000 осіб були змушені покинути свої домівки, залишаючи все майно. Цим скористалися мародери та мисливці за металом, які продовжують виносити залізні рештки Прип’яті.

      Нині Прип’ять являє собою радянське місто-музей під відкритим небом – місце паломництва туристів, аналогів якому немає у світі. У Прип’яті майже нічого не змінилося з 70-х років, окрім її мешканців. Широкі проспекти та вулиці заросли кущами та деревами. Природа виграла битву з цивілізацією, і цю перемогу неможливо не помітити.

      Будівництво Чорнобильської атомної електростанції було зумовлено передусім стрімким розвитком промисловості та будівельної галузі, що спричиняє загрозу дефіциту електроенергії на території Полісся. З’являється необхідність кардинальних змін, що потребували вирішення на державному рівні. У зв’язку з цим у січні 1967 року прийняли рішення про розміщення чергової атомної станції з реактором РМБК у селі Копачі Київської області. Ділянку під будівництво обрали після огляду 16 потенціальних пунктів у Київській, Житомирській та Вінницькій областях. Це місце було на правому березі річки Прип’ять в 12 км від міста Чорнобиль. Ця місцевість відповідала всім вимогам щодо водопостачання, транспортних засобів, наявності залізничних колій та санітарних норм.