– Ще мені потрібна фляжка води з темного колодязя.
– Що це за колодязь? – запитав хлопчина.
– Колодязь, у який ніколи не потрапляє денне світло. Воду треба налити так, щоб на неї не впало світло, й доставити мені.
– Я дістану води з темного колодязя, – сказав Оджо.
– Також мені знадобляться три волосини з хвоста Вузі, а ще крапля олії з тіла живої людини.
Оджо замислився.
– А хто такий Вузі? – запитав він.
– Це якась тварина, але описати її не можу, бо ніколи не бачив.
– Якщо я знайду Вузі, то дістану три волосини з його хвоста, – сказав Оджо. – А хіба в людині є олія?
Кривий Чаклун про всяк випадок ще раз глянув у книжечку.
– Так сказано в рецепті, – відгукнувся він. – Тож треба дістати все зазначене в ньому, інакше суміш не спрацює. Книга говорить не «кров», а саме «олія». Отже, потрібна олія.
– Тоді я знайду її.
Кривий Чаклун задумливо подивився на хлопчика-жвакуна й сказав:
– Це означає, що в тебе буде довга подорож. Можливо, кілька довгих подорожей, бо маєш обійти кілька країн Озу, щоб знайти потрібні речі.
– Я знаю це, пане. Але готовий на все, аби тільки врятувати мого бідного дядечка Нанкі.
– А також мою бідну дружину Марголотту. Якщо врятуєш дядечка, то врятуєш і її також. Вони стоять тут, тож у чомусь вони нерозлучні. Цей рецепт поверне їх до життя. Зроби все можливе, Оджо. Доки ти шукатимеш інгредієнти, я розпочну свою шестирічну роботу над створенням нової порції Живильного Порошку. Тоді, якщо тобі, на жаль, не вдасться знайти якийсь компонент, я матиму запасний варіант. Але якщо тобі це вдасться, ти маєш повернутися сюди якомога швидше, і це врятує мене від каторжного перемішування обома ногами та обома руками.
– Я готовий вирушати за інгредієнтами, пане.
– І я піду з тобою, – оголосила Латочка.
– Ні! Ти не маєш права залишати будинок, – вигукнув Чаклун. – Ти просто служниця і маєш займатися справами, що годяться для тебе.
Латочка, що кружляла по кімнаті, враз зупинилася й подивилася на нього.
– Що таке «служниця»? – запитала вона.
– Та, що служить. Різновид прислуги, – пояснив Чаклун.
– Дуже добре. Тоді я піду й служитиму тобі й твоїй дружині, допомагаючи Оджо. Ти знаєш, що знайти всі потрібні речі – не така вже проста справа.
– Це правда, – відповідав Чаклун. – Оджо взяв на себе серйозне завдання.
Латочка засміялася та підсумувала сказане у віршику:
Нагороджений Оджо квитком:
Взяти олію зі шкіри людини,
Конюшину з незвичним листком.
Чи знайдемо ми правильні стежини?
І ще Вузі з його волоском.
Книга каже – чарівне закляття
Потребує води – не багаття!
В темний колодязь піди –
І останню там річ знайди.
А