Довбуш. Гнат Хоткевич. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Гнат Хоткевич
Издательство:
Серия: Історія України в романах
Жанр произведения: Историческая литература
Год издания: 0
isbn: 978-966-03-4983-4
Скачать книгу
того «Проекту» з 1717 року й відчитував:

      – 1. Шляхту руську до жодних урядів не допускати.

      2. В компаніях від русинів сторонитися.

      3. В сусідстві жодної приязні з русинами не мати.

      4. При присутнім русині висміювати його всяко.

      5. Багатших русинів вищати з міст на передмістя й відбирати від них усякі доходи.

      Се для світських, для світських… Тут іще багато… Але ось і для нас, і для духовних…

      – Ми це знаємо, – пробує боронитися отець декан.

      – Ви, може, й знаєте, а колеги мої не всі знають! Не всі! Не всі! – і вибирав найбільш ядерні місця:

      1. Латинські біскупи мають поробити руських єпископів своїми суфраганами.

      2. Попів руських тримати в недостатках і простоті, аби нічого не знали й не вміли вчити людей. А дітей їх старатися переводити в кріпаків.

      3. Церквам ерекцій не давати, а де є старі – накладати на них великі оплати.

      4. Землі волинські і подільські, де люд уперто тримається схизми, віддати татарам. А унію треба плекати для того, що тоді Русь злучимо з нами і навчимо її ненавидіти Москву.

      – О!.. О!.. – кричав Кралевич і потрясав папером. – Треба, щоб усе це Рим знав… щоб знав, як тут ненавидять нашу Русь і як хочуть exslinguere[11] той обряд, що його установили святі грецькі отці, а Святий престол за добрий і рівний узнає!.. Римові треба одкривати очі! Поляки там хваляться, ніби вони всі єсть ширителями віри католицької на Сході, а це неправда!.. Історія знає, як у тисяча п'ятсот п'ятдесят третьому році Польща всіма силами противилася з'єднанню Москви з Римом, аби Москва не забрала тоді Русі. Отже, не віру католицьку завжди мала на увазі Польща, а лише свою користь. І треба, щоби Рим усе це знав…

      – Будуть там нас у Римі слухати!..

      – А чому ні? Прецінь коли ми unius matris ecclesiae catholicae єсьмо filii aequaliter,[12] із другими терпеливо слухані і вислухані бути мусимо, аякже!

      – Рим не захоче наражати собі Польщі ради нас.

      – Рим боїться, аби ляхи не забунтували.

      Отець Кралевич аж підскакував.

      – Боїться? А того не боїться, що як тільки, latinos praeferendo,[13] нас понизить, то зараз на Поділлі, на Волині та й взагалі на Вкраїні цілій усе підійметься? Нехай же боїться того і Рим, і Польща… Бо як ми почнемо шукати собі протекції, то Москва напевне більше знайде права до всього княжества Руського, як хто інший…

      Це вже таки було страшно слухати. Дехто вже поглядав і на двері, щоб чмихнути в потрібну хвилину. Отець декан сидів весь червоний і не знав, що почати. А Кралевич, мов трибун який, видимався із свого не дуже високого зросту й кидав громами на притихлу аудиторію:

      – Нехай Польща пам'ятає, що скільки разів поляки замишляли ritum graecum unitum у нас supprimere, завжди a Deo cladem insperatum[14] понесли. Хто читав історію, то це знає. Та й Суша, єпископ хелмінський, іще у тисяча шістсот чотирнадцятому році се говорив. Ми не мішаємося до їх церковного обряду – то чому latini мають нашому обрядові церковному


<p>11</p>

Скасувати (латин.).

<p>12</p>

Єсьмо однакові діти одної матері – католицької церкви (латин.).

<p>13</p>

Даючи перевагу латинникам (латин.).

<p>14</p>

Грецько-уніатський обряд… утискувати…від Бога дану поразку… (латин.)