Проект «Україна», або Спроба Павла Скоропадського. Данило Яневський. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Данило Яневський
Издательство:
Серия: Проект «Україна»
Жанр произведения: Политика, политология
Год издания: 2010
isbn: 978-966-03-5270-4
Скачать книгу
автора

      Отже, якщо Українська Держава була альтернативою Українській Центральній Раді та Українській Народній Республіці (а це ніяких сумнівів ніколи і ні у кого не викликало і не викликає), то звідси випливає: лідери УНР перелічені цінності ігнорували, на українські «традиційні» цінності не спиралися, культурно-історичну спадкоємність, примат еволюційності, поміркованості та правопорядку відкидали, тобто відкидали і поняття «право» як таке.

      А оскільки УНР, згідно з поширеним поглядом, була «логічним завершенням українського демократичного руху XIX початку XX ст.», то, відповідно, цей рух був «одномірним», неправовим, а не демократичним, легітимним. Адже саме поняття «демократії» несе в собі поняття «право», «багатовимірність», які вона, демократія, покликана плекати та захищати. Саме тому «демократія» і є альтернативою «недемократії», а право – беззаконню.

      Звідси випливає: ті сучасні дослідники, що закривають очі на серйозну опозицію, яка існувала всередині україномовної спільноти Південно-Західного краю Російської держави, – внутрішній та зовнішній політиці УЦР/УНР та її націонал-соціалістичним вождям – є якщо не фальсифікаторами, то, як мінімум, вульгарними маніпуляторами. Попросту кажучи, спроби довести таку собі «одностайність» «українського руху» (принаймні в 1917 р.) в особі УЦР/УНР та витворених ними інституцій, які, мовляв, протистояли централістичним тенденціям загальноросійського демократичного руху, представленого Тимчасовим урядом та тими політичними силами, що висунули його на політичну авансцену, є примітивною брехнею.

      Українська Держава/Гетьманат: стан розуміння проблеми – продовження

      Такий висновок легко верифікується висновками інших дослідників, які були сформульовані незалежно від вищенаведених. Ось приклади:

      «…існування Української Держави 1918 р. (29 квітня – 14 грудня 1918 р.) – це якісно новий етап пошуку й реалізації іншої моделі державного управління», «…поява Української Держави 1918 р. зумовлена тим, що Центральна Рада УНР лише розпочала побудову органів виконавчої влади, приділяючи значну увагу законотворчій діяльності»[18]. Якщо такі судження комусь не подобаються, можемо навести такі:

      – «Гетьманат мав характер експерименту. Українська Держава базувалася на переплетінні монархічних, республіканських і диктаторських засад, що, в свою чергу, було виправданим»,

      «до позитивного доробку… варто віднести те, що з перших днів було розпочато створення правових основ її функціонування»,

      Гетьманат – «період справжнього розвитку української державності»[19]. Або такі:

      Гетьманат, на противагу режиму УНР, «з позицій розвитку української державності можна характеризувати як період справжнього розвитку», «режим диктатури був лише початком нової політики, спрямованої на стабілізацію життя в державі»[20]. Або такі: особливостями Української Держави були революційний шлях приходу до влади її керівництва, опора


<p>18</p>

Коник С. М. Становлення вищих та центральних органів виконавчої влади Української Держави 1918 року: Дис… канд. наук з держ. управління: Українська Академія держ. управління при Президентові України. – К., 2002.– 20 с. – СІ.

<p>19</p>

Подковенко Т. О. Становлення системи законодавства України в 1917—1920 роках (Українська Центральна Рада, Гетьманат П. Скоропадського, Директорія УНР): Дис…. канд. юрид. наук: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 21 с – С. 12, 17.

<p>20</p>

Єфремова Н. В. Розвиток конституційного законодавства в Україні (1917—1920): Дис…. канд. юрид. наук: Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2002. – 20 с – С 13, 14.