– Спитаю! – відповів парубок і пішов далі.
Йде й бачить – на узліссі чоловік заганяє пташку в дупло.
– Куди ти йдеш, леґеню? – питає чоловік.
– Йду до морського півня.
– Спитай його, коли я цю пташку зажену в дупло.
– Спитаю! – відповідає парубок.
Прийшов нарешті до морського півня. Дивиться, а тут і сестра Поганина. Морського півня не було вдома. Поки він прийшов, Іван устиг із сестрою Поганина домовитися. Коли півень з'явився, сестра Поганина лягла з ним спати, а Іван заховався під ліжко. Вночі сестра Поганина смикнула перо з морського півня і кинула Іванові під ліжко.
А морський півень прокинувся:
– Чого ти смикаєш мої пера?
– Та як не смикати, коли мені таке страшне приснилося!
– А що тобі приснилося?
– Снилося мені, що там і там є млин, а в тому млині живуть дід, баба, дівчина, собака і кішка. Напечуть вони хліба, заріжуть телицю, усе з'їдають, а все голодні.
– Вони все будуть голодні, бо ні псові, ні кішці не дають їсти. А коли б нагодували пса і кішку, то й самі були б ситі! – відповідає морський півень.
Коли він заснув знову, сестра Поганина висмикнула перо з його хвоста.
– Чому ти не даєш мені спокійно спати? – схопився морський півень.
– Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне сниться!
– А що тобі сниться?
– Там і там є дванадцять дівок. Усі дуже красні, та жодна з них не може вийти заміж.
– Вони не вийдуть заміж, бо коли метуть хату, сміття кидають сонцю в очі. Коли б сміття кидали на захід, то відразу вийшли б.
Знову заснув морський півень. Тоді сам Іван висмикнув перо. Півень прокинувся, побачив Івана і свариться:
– Чому ти мені не даєш спати?
– Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне сниться!
– А що тобі сниться?
– Сниться, що під грушею стоять пани. Є їх дванадцять. Ті пани чекають, коли груша вродить срібні плоди.
– Груша ніколи не вродить срібних плодів, бо під нею закопаний срібний казанок, а в казанку – гроші. Коли б того казанка викопати, гроші роздати бідним, груша знову почала би родити.
Тільки заснув морський півень, як Іван знову висмикнув перо з його хвоста. Розізлився півень і кричить на Івана, чому він не дає йому спокою.
– Та як тобі дати спокій, коли мені таке страшне сниться!
– А що тобі сниться?
– Мені сниться, що на одному узліссі чоловік заганяє в дупло птаха і ніяк не може загнати.
– Той чоловік ніколи пташку в дупло не зажене. Бо той чоловік забив свого цімбору і тепер не може знову загнати в нього душу.
Встав тоді Іван і пішов назад. Приходить до чоловіка на узліссі. Чоловік і питає його:
– Що сказав морський півень?
– Казав, що ти ніколи не заженеш пташку в дупло, бо ти забив свого цімбору.
Гірко заридав чоловік і впав на землю.
Приходить леґінь до панів, що стоять під грушею.
– Що сказав морський півень?
– Беріть лопати, розкопуйте під грушею землю.
Взяли