Хлопець добре собі запам'ятав і заскіпив у серце дідові слова.
І прийшов до Чорного моря, знайшов явора і сховався в дупло. Нараз приходять дві сестри. Викупалися і пішли. Потім прийшла молодша. Купалася у морі, а хлопець тихо виліз з явора і взяв її перстень. А вона, як скупалася, вийшла на берег, убралася, дивиться – нема персня! І почала грозити:
– Дай мій перстень!
– Я тобі дам, коли пообіцяєш, що будеш моя жона.
– Я тобі жоною не буду! Дай перстень, бо воду на тебе пущу, вогнем спалю, гадюк напущу.
Вона так і зробила. Але хлопець не побоявся, і дівчина мусила пообіцяти, що буде його. Як пообіцяла, сказала:
– То сідай на мене.
І понесла його до свого няня.
Іван ходить по дворові, а чорт його побачив і проговорив:
– А, тут є мій солдат…
Завів його в одну кімнату і сказав:
– Відпочивай, бо ввечері підеш на роботу.
Чорт увечері приходить і каже:
– Бачиш оті ліси?
– Бачу.
– Оті ліси маєш врубати, землю перекопати, засіяти пшеницею. Та щоб пшениця до рана виросла, дозріла. Маєш її зжати, звезти, вмолотити, вмолоти і хліба напекти.
Іван зажурився. Приходить до нього дівчина і питає:
– Що тобі казав няньо?
– Те й те.
– То не журися.
Свиснула, й збіглися чорти, вона дала їм наказ – ліс спалити, землю перекопати, засіяти пшеницею. Пшениця аби виросла, дозріла. Аби пшеницю зжали, позвозили, змолотили і хліба напекли.
Усе це сталося. І рано Іван приніс чортові готовий хліб.
– Но, коли собі приготовив, то з'їж його, – сказав чорт сердито. А чортиця промовила:
– Старий, відправ ти сього хлопця геть, бо він з'їсть твоє серце.
Другого вечора назад приходить чорт і питає Івана:
– Чи ти знаєш, де живе мій брат?
– Не знаю.
– Він живе в одинадцятій державі. І до мого брата маєш поставити склянчаний міст, аби я міг бачити звідси його. На мості маєш поставити стовпи, і на кожнім стовпі мають пташки ціпати.
Як чорт пішов геть, з'явилася донька і питає:
– Що тобі сказав няньо?
– Сказав те й те.
– Не журися нічим. Міст буде. Ото не велике діло.
І свиснула, і збіглися чорти й питають:
– Що наказуєш?
– Наказую поставити до одинадцятої держави склянчаний міст. На мості мають стояти стовпи, і на кожнім стовпі пташки ціпати…
Рано подивився старий чорт, а те все готове.
– Ти збудував міст?
– Я збудував.
А стара чортиця промовила:
– Старий, пусти ти хлопця, бо ото хитрий, вип'є він твоє серце!
– Ще його не одпущу. Ще йому одну роботу дам. Мушу його серце випити.
І