Джезаль уривчасто зітхнув. Із якого дива цей старий заповзявся його просвітити, йому було незрозуміло. Можливо, в цьому було винне величезне себелюбство, пов’язане з легким маразмом. Хай там як, Джезаль твердо вирішив геть нічого не навчатися.
– …так, історії, – розмірковував маг, – у Калкісі дуже багато історії…
Джезаль роззирнувся довкола й залишився вкрай розчарованим. Якщо історія – це лише вік, то Калкіс, прадавнє портове місто Старої Імперії, однозначно був багатий на неї. Якщо ж історія – це щось більше – велич, слава, те, що хвилює кров, – то історії в ньому явно не було.
Без сумніву, місто було ретельно сплановане й мало широкі прямі вулиці, розташовані так, щоб подорожнім відкривалися величні краєвиди. Але за багато століть краєвиди, що, можливо, колись були гордими міськими пейзажами, обернулися на панорами занепаду. Всюди були покинуті будинки, на заїжджені колесами площі сумовито дивилися порожні вікна та дверні прорізи. Вони минали провулки, зарослі бур’янами, закидані камінням і завалені гнилими колодами. Половина мостів через мляву річку обвалилася й так і не була полагоджена; половина дерев на широких алеях були мертві й засохлі, задушені плющем.
Тут не було того чистого життя, що вщерть наповнювало Адуа, від доків до нетрів і від нетрів до самого Аґріонта. Можливо, Джезалева домівка часом здавалася перенаселеною, галасливою, переповненою людом, але, дивлячись, як нечисленні обідрані мешканці Калкіса бредуть своїм гнилим містом-пережитком, він чітко розумів, яка атмосфера подобається йому більше.
– …у тебе, мій юний друже, під час цієї нашої мандрівки буде чимало можливостей удосконалитись, і я рекомендую тобі скористатися ними. Особливо вартий вивчення майстер Дев’ятипалий. Мені здається, що ти міг би багато чого навчитися в нього…
Джезаль мало не охнув від подиву.
– У цієї мавпи?
– Ця мавпа, як ти висловився, знаменита по всій Півночі. Там його звуть Кривава Дев’ятка. Це ім’я сповнює сильних людей або страхом, або відвагою, залежно від того, на якому вони боці. Він – боєць і тактик, що відзначається великою хитрістю та унікальним досвідом. А найголовніше – те, що він опанував мистецтво говорити набагато менше, ніж знає. – Баяз позирнув на нього. – Цілковита протилежність деяких людей, що їх я міг би назвати.
Джезаль насупився і згорбив плечі. Він не бачив, чого можна навчитися в Дев’ятипалого – ну, хіба що, як їсти руками й не митися багато днів поспіль.
– Великий форум, – стиха промовив Баяз, коли вони вийшли на якийсь широкий відкритий простір. – Живе серце міста.
Розчарування відчувалося навіть у його голосі.
– Сюди мешканці Калкіса приходили купувати й продавати, дивитися вистави та розглядати судові справи, обговорювати філософію та політику. За Старого Часу він був заповнений ущерть до пізнього вечора.
Тепер тут було вдосталь місця. На цій величезній