Вбиваються i лицарi, i конi, на гору добуваючись, i кров червоними стрiчками обвиває пiдгiр'я…
Д о л о р е с
От яка жорстока мрiя!
А н н а
У мрiях все дозволено. А потiм…
Дол о р е с
(переймає)
…Один щасливий лицар злiз на гору i доступив руки i серця панни.
Що ж, Анно, мрiя ся уже справдилась, бо та принцеса – то, звичайно, ти, убитi лицарi – то тi панове, що сватались до тебе нещасливо, а той щасливий лицар – дон Гонзаго.
А н н а
(смiється)
Нi, командор мiй – то сама гора, а лицаря щасливого немає нiде на свiтi.
Д о л о р е с
Се, либонь, i краще, бо що ж ти можеш лицаревi дати у надгороду?
А н н а
Шклянку лимонади для прохолоди!
(Уриває. Iншим тоном).
Глянь лишень, Долорес, – як блимає у сiй гробницi свiтло, мов заслоняє хто i вiдслоняє…
Ну що, як там хто є?
Д о л о р е с
То кажани навкруг лампади в'ються.
А н н а
Я загляну…
(Заглядає крiзь гратчастi дверi у гробницю, сiпає Долорес за рукав i показує щось. Пошепки).
Дивись – там злодiй! Я кликну сторожу.
(Кидається бiгти).
В ту хвилину одчиняються дверi.
Долорес скрикує i млiє.
Д о н Ж у а н
(вийшовши з гробницi, до Анни)
Прошу вас, сеньйорито, не втiкайте i не лякайтесь. Я зовсiм не злодiй.
Анна вертається i нахиляється до Долорес.
Д о л о р е с
(очутившись, стиснула Аннi руку)
Вiн, Анно, вiн!.. Чи я збожеволiла?
А н н а
Ви – дон Жуан?
Д о н Ж у а н
(уклоняючись)
До вашої послуги.
Д о л о р е с
Як ви могли сюди прибути?
Д о н Ж у а н
Кiнно, а потiм пiшки.
Д о л о р е с
Боже, вiн жартує!
Ви ж головою важите своєю!
Д о н Ж у а н
Я комплiмент оцей уперше чую, що важу я не серцем, завжди повним, а головою – в нiй же, сеньйорито, хоч, правда, є думки, та тiльки легкi.
А н н а
А що важкого єсть у вашiм серцi?
Д о н Ж у а н
О сеньйорито, сеє може знати лиш та, що вiзьме теє серце в ручку.
А н н а
То ваше серце важене не раз.
Д о н Ж у а н
Гадаєте?
Д о л о р е с
Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали!
Д о н Ж у а н
Як уже тепер, з очей прекрасних погляди прийнявши, ще не пропав, то де ж моя погибель?
Анна усмiхається, Долорес спускає чорний серпанок собi на обличчя i одвертається.
А н н а
(махає на нього рукою)
Iдiть уже назад в свою домiвку!
Д о н Ж у а н
Се тiльки рученька жiноча може так легко посилати у могилу.
Д о л о р е с
(знов обертається до дон Жуана)
Невже ви мешкаєте в сьому склепi?
Д о н Ж у а н
Як вам сказати? Я тут мав прожити сей день i нiч – менi не треба бiльше, – та в сiм дворi штивнiша етикета, нiж при дворi кастiльськiм, отже й там я нездатен був додержать церемонiй, то де вже тут!
А н н а
Куди