– Звичайно. Те, що сталося – справжня ганьба для поліції Лос-Анджелеса.
Офіціант приніс напої – і Джоан влила в себе пунш за три великих ковтки.
– Ти ж там був, Джеку, правда? Тато каже, що відтоді, як від тебе пішла друга дружина, ти не пропускаєш гулянок на Святвечір у відділку.
– Джоані! – перебила її Карен.
– Так, я там був, – відповів Джек.
– І звісно ж, завдав пару справедливих ударів?
– А більше мені робити нема чого, як у таке лайно лізти. Вони того не варті.
– У тому сенсі, що після цього про тебе навряд чи написали б героїчну статтю в газеті?
– Джоані, заспокойся. Ти напилася.
Лоу нервово схопився за краватку; Карен взяла в руки попільничку. Джоан голосно досьорбала свій пунш.
– Ай, ці тверезюки завжди такі нудні й правильні. А що, сержанте, на гульки у відділок ти почав ходити після того, як тебе покинула твоя перша дружина?
– Ах ти ж сучко! – стиснула Карен попільничку, аж побіліли пальці.
Джоан розреготалася.
– Якщо ти шукаєш собі копа-героя, то рекомендую тобі хлопця на ім’я Екслі. Він принаймні ризикував своїм життям за цю державу. Звичайно, Джек – красунчик і лапочка, але хіба ж ти не бачиш, який він насправді?
Карен жбурнула в сестру попільничку. Та, зрикошетивши об стіну, впала на коліна Еллісу Лоу. Елліс із головою поринув у меню; сучка Джоан зловісно примружилася. Джек схопив Карен за руку й потягнув геть із кабінету.
Дорогою до «Верайєті Інтернешнл Пікчерз» Карен безупину сварилася на Джоан. Джек припаркувався біля знімального майданчика «Жетона честі»; зсередини гучно лунала музика у стилі кантрі.
– Батьки звикнуть, – зітхнула Карен.
Джек увімкнув світло в машині. У дівчини темне хвилясте волосся, бліде обличчя всипане ластовинням, трошки неправильний прикус.
– До чого звикнуть?
– З тим… що ми разом.
– Поки що все розвивається занадто повільно, як для «разом».
– Це частково моя провина. Розумієш, ти розповідаєш такі дивовижні історії про свою роботу, а потім раптом замовкаєш. І мене потім мучить питання: у чому справа? Є щось таке, про що ти не можеш розповісти? У мене тоді виникає враження, що я занадто молода для тебе, і я засмучуюся?
Джек відчинив дверцята.
– Якщо все знатимеш про мене – швидко постарієш. Може, ти мені своїх історій порозповідаєш? Бо від моїх мене уже просто нудить.
– Домовилися. Сьогодні після вечірки я розповідаю?
– Домовилися. До речі, що скажеш про свою сестру та Елліса Лоу?
– Вона за нього вийде, – не змигнувши оком відповіла Карен. – Батьки змиряться із тим, що він єврей, бо чоловік він із амбіцією, до того ж республіканець. Він терпітиме вибрики Джоан на людях, а потай від чужих очей лупитиме безжально. Бідні їхні діти!
Джек засміявся.
– Ходімо танцювати! І не витріщайся мені на зірок, бо вважатимуть за селючку.
Вони увійшли усередину під ручку. Очі в Карен просто