патрульної служби, які прилетіли до готелю, почувши стрілянину, а сам обшукав номери молодиків на предмет доказів. Було знайдено коробку для патронів до «ремінґтону» дванадцятого калібру на п’ятдесят штук, у якій бракувало понад сорок патронів, але ані самих дробовиків, ані гумових рукавичок, ані плям крові, ані великих сум грошей або чогось іншого, що вказувало би на причетність підозрюваних до злочину, не виявили. З одягу в кімнатах підозрюваних виявилися тільки брудні футболки, боксерські труси й акуратно складені в пакет речі із пральні. Вінсеннс перевірив ємність для спалювання сміття на задвірках готелю; там щось горіло – адміністратор повідомив, що близько сьомої ранку Солодкий Коутс кинув туди багато одягу. Далі Вінсеннс зазначив, що Фонтейн і Джонс, очевидно, перебували під впливом наркотиків або алкоголю, бо не прокинулися ані від стрілянини, ані від галасу під час арешту Коутса. Патрульним, які прибули на місце арешту пізніше, Вінсеннс наказав пошукати автомобіль Коутса – на парковці перед готелем його не було, як і в трьох сусідніх кварталах. Було розіслано орієнтування; також Вінсеннс зазначав, що проведення парафінового тесту було неможливе – від рук усіх трьох затриманих буквально несло парфумами.
Ед поклав рапорт на стіл Ґріна.
– Я здивований, що він їх одразу не пришив.
Знову лунає телефонний дзвінок, але Ґрін продовжує його ігнорувати.
