Пан Коен також побажав би відвідувачу доброго дня, якби устиг промовити хоч слово до того, як Вільям зачинив за собою двері.
Вільям повернувся до офісу «Коена й Яблонза» рівно за тиждень.
– А, це ви, пане Каїн, – втішився Коен, – як приємно бачити вас знову. Чи не бажаєте випити кави?
– Ні, дякую.
– Може, кока-коли?
Обличчя Вільяма залишилося незворушним.
– Тоді до справ, – сказав пан Коен, дещо збентежений. – Ми зробили запит від вашого імені, пане Каїн, звернувшись до дуже авторитетної приватної детективної аґенції. Гадаю, що можу сміливо заявити, що маю всі відповіді, які вам потрібні. Ви питали, чи матиме потомство пана Осборна з вашою матір’ю якісь претензії на майно Каїна, зокрема, до довірчого фонду, який залишив вам ваш батько. Відповідь проста – ні. Але, звісно, пані Осборн має право залишити будь-кому свою частку в п’ятсот тисяч доларів, які заповів їй ваш батько. Втім, можливо, вам буде цікаво дізнатися, пане Каїн, що ваша матінка зняла всі ці кошти зі свого приватного рахунку в «Каїні й Кеботі» упродовж останніх вісімнадцяти місяців, хоча ми й не змогли простежити, як були витрачені ці гроші. Можливо, вона вирішила покласти їх в інший банк.
Почувши це, Вільям був шокований – перша ознака втрати самоконтролю, яку помітив Коен.
– У неї не було причин для цього, – зауважив Вільям. – Гроші могли призначатися лише одній людині.
Адвокат мовчав, очікуючи почути, про кого йдеться, але Вільям не видав себе й нічого не додав. Тому пан Коен продовжив:
– Відповідь на ваше друге запитання полягає в тому, що у вас немає жодних особистих або юридичних зобов’язань перед паном Генрі Осборном. Відповідно до волі вашого батька, ваша мама є довірителем усього статку разом із паном Аланом Ллойдом і пані Міллі Престон, вашими іще живими хрещеними батьками, поки вам не виповниться двадцять один рік.
Вираз обличчя Вільяма не змінився. Коен уже знав, що це означає – він мав продовжувати.
– І по-третє, пане Каїн, ви не зможете вигнати пана Осборна з Бекон-гіл доти, доки він залишатиметься у шлюбі з вашою матір’ю і житиме з нею. Власність потрапляє у ваше володіння лише після її смерті, але не раніше. Якщо він ще буде живий на той момент, ви зможете вимагати, щоб він забирався геть.
Коен відірвав погляд від паперів перед собою.
– Сподіваюся, що відповів на всі ваші запитання, пане Каїн.
– Дякую, пане Коен, – видихнув Вільям. – Я ціную вашу компетентність і розсудливість у цьому питанні. Можливо, ви зможете повідомити, скільки я вам винен?
– Сто доларів не відшкодували всі наші витрати, пане Каїн, але ми віримо у ваше майбутнє і…
– Не хочу комусь заборгувати, пане Коен. Прошу поводитися зі мною, як із людиною, яку ви можете й не побачити знову. Тож прошу сказати, скільки я вам винен?
Коен поміркував якусь мить.
– За цих обставин ми взяли б із вас двісті двадцять доларів, пане Каїн.
Вільям витягнув шість