Книга містить криптографічний захист, що дозволяє визначити, хто є джерелом незаконного розповсюдження (відтворення) творів.
Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!
Передмова
Щось новеньке – на зразок відвертої розмови
Яких треба насправді докласти зусиль, аби отримати від підлеглих належної продуктивності й досягши її, отримати максимальний прибуток та мати успіх у своєму бізнесі?
Від часу першого видання цієї книжки до сьогодні багато стало відомо про вельмишановних бізнесменів, які створювали гігантські компанії та керували ними. Вони були практичними і, я сказав би, безжальними керівниками. Стів Джобс і Джефф Безос – видатні бізнесмени і найяскравіші приклади такого типу керівників. Про них відомо, що вони були суворими, брутальними, доходили іноді до сказу, зустрічаючи некомпетентність, схильними до приниження підлеглих перед іншими, впроваджували автократичні правила та жорстку дисципліну, наказуючи: «Роби, як я, або так, як треба». Завдяки їхньому стилю керівництва було засновано дві успішні найприбутковіші у світі компанії. Теоретики заперечують, мовляв, вони заснували їх усупереч цьому. А я наполягаю: якраз завдяки такому стилю. На таке саме місце можна поставити Дональда Трампа. Я особисто двічі був свідком його нестримного гніву щодо службовців, які його розчарували. Якщо повернутись у часі та глибоко дослідити діяльність Волта Діснея, побачимо особу, яка створювала для своїх підлеглих найнещасливіші ситуації на землі. Волт був вимогливим диктатором, схильним до конфронтації, ненавидів, коли йому казали «Ні!» та часто гнівався. Дісней-парки були керовані залізною рукою за суворими правилами та дисципліною для підлеглих; тих, хто не відповідав цим вимогам, він швидко звільнював.
Читаючи цю та інші,– а їй передувала більшість книжок, зокрема і «Неймовірна біографія Стіва Джобса» Волтера Айзексона[1], а також книжка детальних досліджень щодо компанії «Амазон» та Джеффа Безоса, які вийшли раніше, наприклад, «Усе продається: Джефф Безос та ера “Амазон”» Бреда Стоуна, ви побачите спільність точок зору – потурання.
Спочатку зізнання: я маю лише одну співробітницю, вона працює в офісі за тисячі миль від мене, я ніколи туди не їздив, і нам подобається працювати в такий спосіб. Однак цей радісний стан речей у жодному разі не дискваліфікує мене як автора цієї книжки. Заспокойтесь, я не вкритий мохом академік, не дерев’яна лялька, напхана аксіомами персонального кар’єрного росту, не тренер зі створення команд. І зовсім я не теоретик. Я – ветеран, позначений рубцями від ран у бою. Нещодавно я мав 48 підлеглих, потім їх стало 12, потім, із роками, п’ять, три, і, зрештою, один. Я керував людьми на заводах, у роздрібній торгівлі, під час продажів без посередників, а також у кількох видавничих бізнесах. Я давав роботу своїм батькам, братам, дружині як теперішній, так і колишній, проте, у більшості випадків наймав чужинців: від фахівців із бізнесу до робітників за мінімальну платню. Прочитавши цю книжку, ви довідаєтеся, що я справжній, що був завше з вами, що розмовляю з вами, використовуючи свій власний стражденний досвід, а не випещені у вежі зі слонової кістки теорії.
Мої клієнти наймають сотні тисяч службовців. Я працюю з людьми, які є власниками понад 1500 магазинів із чималою кількістю торгових представників, проте, переважно, із фірмами що налічують від десяти до ста службовців: працівників канцелярій, продавців, фахівців із обслуговування клієнтів, виконавців. У той час, коли я це писав, не покладаючи рук, я працював особисто із власниками 34 фірм та бізнесів зі щорічними прибутками від одного до тридцяти мільйонів доларів. Однак під час мого спілкування з консультантами та тренерами я щорічно мав контакт чи не з мільйоном власників малих та середніх компаній бізнесу. Спостерігаючи за ними, я бачив, що об’єднують їх лещата нарікань, розчарувань, роздратування, болю та безмежного жалю. Багато з них плекали безглузді сподівання, зустрічали нерозуміння природних стосунків між працівником та працедавцем. Де у чому з цього короткого переліку винен власник бізнесу, бо він не виконує три основні вимоги наявності службовців: керівництво, менеджмент, нагляд. Жодної з них не можна уникнути, якщо ви хочете мати працівників.
Я завше кажу своїм клієнтам: «Що їх менше, то краще. Я почуваюся без них щасливим, то й ви мусите так почуватись. А на багатьох підприємствах їх більше, ніж треба. Проте, якщо ви наполягаєте на їхньому існуванні, матимете нове навантаження: ви мусите дещо зробити, аби не дозволити їм тривалий час грабувати вас, будете і повинні примушувати їх виконувати ваші розпорядження, нагороджувати тих, котрі їх виконують, позбуватися тих, хто цього не робить. Про все це йдеться у цій книжці. Багато з них сприйматимуть ваші вимоги, як відро холодної води на голову, або шокер, що відкриє їм очі, ніби замість будильника від довгого сну збудить їх голосний дзвін. Мене називають професором брутальної реальності, і для цього є причина. Дехто зрозуміє