– До тебе?
– Даруй, зовсім забула. У мене ранок – єдиний вільний час. Тому ми вирішили зібратися, обговорити деякі поточні справи нашого фонду. Того самого, для допомоги душевнохворим. Його створили у твоїй присутності.
Знову постукали. Не наполегливо, так само спокійно, навіть делікатно.
– Розваж гостей. Я не можу приймати їх у такому вигляді.
Бася хутко забігла в спальню, щільно зачинивши за собою двері. Клим глянув на себе в дзеркало. Невиспаний добродій у домашньому халаті й капцях. Можна подумати, йому так пасує приймати гостей.
Коли постукали втретє – відчинив.
– Добрий ранок, панове. Пробачте за мій вигляд.
– Це ми перепрошуємо, пане Кошовий, за недоречно ранній візит, – сказав, переступаючи поріг, Зенон Ліщинський. За ним, мовчки піднявши капелюха у вітанні, зайшов асистент Альберт Мазур. – Ми порадилися й вирішили: сьогодні всім найліпше зібратися тут, у вас на Личаківський.
– Та прошу, – розвів руками Кошовий. – Не маю нічого проти, сам збираюся у справах. Заважати не буду. Але чому саме тут?
– Розмова важлива й приватна, – пояснив професор, скидаючи пальто. – Ресторан, на моє глибоке переконання, не пасує. Там затишно їсти-пити, а не говорити про серйозні організаційні речі. Мій кабінет на Кульпаркові? Чи окреме крило, яке займає пан Мазур? Погодьтеся, пане Кошовий, це дуже дивно виглядатиме – запрошувати туди дам.
– Дам?
– Долучиться пані Богданович.
– Просто зараз?
– Трохи запізниться, – пояснив Мазур, за прикладом Ліщинського чіпляючи своє пальто на вішак.
– То нічого. До речі, в готелі, в її апартаментах, ніби вигідніше. Та не погодилась панна Райська.
– Так!
Чоловіки дружно повернулися на Басин голос. Вона вже стояла в дверях, при повному параді, ніби в домашній сукні, але все одно – зі смаком. Лікарі підійшли по черзі, поцілувавши простягнуту руку.
– Пане Кошовий, нас запросили на струдель, – пояснив Ліщинський.
– Я мала попередити, – вкотре нагадала Бася, пустивши в Климів бік бісики.
– Хіба в нас є струдель? – поцікавився той.
– Я спечу. Це швидко. В мене майже все готово.
Їй сподобалося пекти, зрозумів Кошовий.
Зірка хоче справити враження. Скільки не живи з акторкою, ніколи, здається, не зрозумієш її до кінця.
– Пані Бася дуже хвалила свій струдель. Це визначило вибір місця нашої зустрічі, – підсумував Ліщинський.
– Приєднуюся до похвал, – Клим ковзнув поглядом по циферблату годинника. – Шкода, що не спробую.
– Залишаєте нас?
– Пане Ліщинський, комусь – благодійна діяльність, комусь – щось інше. Хоч я цілковито підтримую ваші благі наміри. Треба юридична консультація – завжди надам її, так само благодійно.
– Вам, пане Кошовий, дружина готуватиме струдлі частіше, ніж нам.
– Тим більше – частуйтеся, смакуйте, вирішуйте справи. На мене вже чекають.
Зачинившись і собі в спальні, аби перевдягнутися, Клим визнав: несподівані візитери,