62
«Деякі з наших схильностей, які ми вважали, від якогось часу, придушеними і згаслими, прокидаються; давно поховані пристрасті оживають; речі й люди, про яких ми вже й не згадували, постають перед нами» (іт.).
63
«Наші схильності, ось що заявляє про себе і змушує нас діяти, а наша совість нас не стримує, хоча іноді застерігає нас. Я маю свої вади і ганебні схильності; коли не сплю, я намагаюся боротися з ними і часто не піддаюся їм. Але у своїх снах я завжди їм поступаюся, чи, точніше, я дію за їхніми імпульсами, без страху і каяття… Очевидно, що видіння, які розгортаються переді мною і які складаються у сни, викликані стимулами, що я їх відчуваю, і що їх не намагається придушувати моя сонна воля» (фр.).
64
«У сновидіннях людина відкриває себе в усій наготі й первісній нікчемності. Щойно вона припиняє виявляти свою волю, людина стає іграшкою всіх пристрастей, від яких у притомному стані нас боронить совість, гідність, страх» (фр.).
65
«У снах розкривається насамперед людина інстинктів… Людина у снах повертається, так би мовити, до природного стану; що менш набуті уявлення проникли у її розум, то більший вплив мають на неї уві сні нахили, розбіжні з такими уявленнями» (фр.).
66
В оригіналі körperlichen, букв. «тілесний» (прим. пер.).
67
Ідеться про слова Мефістофеля з 3 дії 1 част. «Фауста» Гете (пер. М. Лукаша): «І скрізь таке, хоч бийся в груди – // В землі, в воді, в повітрі, – всюди // Мільйони родяться життів, // В теплі і в холоді, в сирому і в сухому…» (прим. пер.).
68
«Якщо вони бували по-справжньому закоханими, то майже ніколи не снилися одне одному до весілля чи впродовж медового місяця; і якщо їм снилося кохання, це бувало через невірність з якою-небудь байдужою їм чи неприємною особою» (фр.).
69
«все одно, що стиснені пружини» (фр.).
70
Подібну ідею висловлює А. Франс у «Червоних лілеях»: «Ce que nous voyons la nuit, ce sont les restes malheureux de ce que nous avons négligé dans la veille. Le rêve est souvent la revanche des choses qu’on méprise ou le reproche des êtres abandonnés» [Те, що ми бачимо вночі, є мізерним залишком того, чим ми знехтували вдень. Сни часто бувають відплатою зневажених або докором покинутих нами речей] (прим. авт. у вид. з 1909).
71
«В цілому, сни породжує мандрівна думка – безцільна і некерована, що послідовно чіпляється за спогади, які зберегли достатньо сили, щоб перепинити її мимохідь. Вона встановлює між ними зв’язок, іноді слабкий і невиразний, іноді міцніший і тісніший, в залежності від того, наскільки на цю мить пригнічена сном поточна активність мозку» (фр.).