Пропонуючи вам, мої співвітчизники, ці поради старого і люблячого вас друга, я не насмілююся сподіватися на те, що вони справлять, як того хотілося б мені, сильне і незабутнє враження. Я можу лише побажати, щоб вони контролювали звичайний прояв емоцій і застерегли нашу країну від того курсу, який до цього часу визначав долю держав. Але я тішу себе надією, що вони виявляться якоюсь мірою корисними хоча б в окремих випадках, що вони зможуть іноді зм’якшити лють партійного духу, застерегти від шкоди закордонних інтриг, захистити від фальшивого патріотизму. Ця надія буде гідною нагородою за стурбованість вашим благополуччям, якою мої поради і були продиктовані.
ТОМАС ДЖЕФФЕРСОН
(1743—1826)
Томас Джефферсон увійшов в історію Сполучених Штатів не тільки як найвидатніший політик, але і як автор Декларації незалежності – документа, принципи якого визначають життя і долю Сполучених Штатів протягом більш ніж двох сторіч. Він народився 13 квітня 1743 року в маєтку Шедуел, штат Вірґінія, у родині плантатора й депутата законодавчих зборів штату Пітера Джефферсона. Широку популярність у політичних колах Томас завоював у 1774 році після публікації памфлету «Загальний огляд прав Британської Америки». Його зоряним часом став Другий Континентальний конгрес, на якому було прийнято Декларацію незалежності США. Саме Джефферсону, знавцеві права, було доручено скласти цей історичний документ.
У 1790 році Джефферсон став першим в історії США державним секретарем. У 1793 році він пішов у відставку і якийсь час залишався осторонь політичного життя. 1796 року Джефферсон виставив свою кандидатуру на президентських виборах, програв Джону Адамсу, однак через чотири роки взяв переконливий реванш і став третім Президентом США. У 1804 році він був переобраний на другий термін. У 1808 році Джефферсон відмовився брати участь у чергових виборах і, пішовши у відставку, присвятив себе громадській діяльності. Помер Томас Джефферсон 4 липня 1826 року.
1792 року Томас Джефферсон разом з Томасом Медісоном організував першу в історії США опозиційну політичну партію і незабаром став лідером «демократичних республіканців». На відміну від федералістів, що головували тоді в США, республіканці виступали проти обмеження прав окремих штатів на користь центру й представляли інтереси аграріїв та дрібних виробників. Посівши через вісім років найвищу державну посаду, Джефферсон у своїй політиці прагнув об’єднати протиборчі сторони й не допустити розколу країни. Цьому й була присвячена його інавгураційна промова 4 березня 1801 року у Вашингтоні. Слова «Усі ми республіканці, усі ми федералісти» стали хрестоматійними. Уперше в традиції інавгурації промову президента було надруковано в газетах.
Перша інавгураційна промова
Друзі