Після приголомшливої поразки у Німеччині почалися заворушення. Восьмого листопада вони перетворилися на повномасштабну революцію. Бунти охопили всі великі міста країни. На фронті солдати масово дезертирували. На їхню долю з лихвою вистачило воєнних вражень.
Берлін, 9 листопада 1918 року
Чому, чому я мушу жити за таких жахливих часів? Я так палко чекала на золоту юність, аж он як усе обернулося! Мені шкода кайзера та інших. Кажуть, цієї ночі відбудеться щось погане. Натовп переслідував людей, що їхали в екіпажах. Ми запросили деяких дам на чай, але жодна з них не спромоглася дістатися до нашого будинку. Це вдалося лише графині Герсдорф. На Курфюрстендам озброєні солдати зірвали еполети з її чоловіка, і всюди, куди не поглянь, червоніють ці прапори. Чого хоче цей народ? Вони ж уже отримали те, чого хотіли, хіба ні? Ох, якби я почувалася трохи щасливішою, все це було б набагато легше перенести. Можливо, незабаром настане час, коли я знов зможу розмовляти про щастя — і тільки про нього.
Одинадцятого листопада було оголошено перемир’я. Формально Велика війна, за яку люди заплатили нечувану ціну, скінчилася. Країни-переможниці мобілізували 42 мільйони солдатів – і втратили з них убитими, пораненими та зниклими безвісти 22 мільйони. Ті, хто зазнав поразки, спрямували на поля битв 23 мільйони і втратили 15 мільйонів. В одній тільки Німеччині жертвами війни стали 7 мільйонів молодих людей. Втрати цивільного населення від хвороб та голоду так ніколи й не були підраховані.
Неможливо повернути ціле покоління молоді, втрачене світом; але якби ж ця неймовірна жертва навчила владу всіх країн, що «безпека» повинна бути «назавжди»! Проте це «назавжди» тривало рівно до моменту складення та підписання Версальської угоди – тобто сім місяців. Саме цей договір заклав сприятливу основу для появи такого лідера, як Гітлер, із його нацистською ідеологією.
І все ж знадобилася масована пропаганда і цілих двадцять років виховання «нових людей», щоб знову з’явилося достатньо гарматного м’яса для забезпечення нової війни, суттю якої стало тотальне вбивство заради повернення слави. Переможені німці – небезпечний народ.
Берлін, 12 квітня 1919 року
Чому я так відрізняюсь від Лізель та Мутті? Вони обидві такі сухі й розсудливі, а я немов біла ворона поруч із ними. Вчора в театрі Моцарта була прем’єра. Я з таким нетерпінням очікувала на все це — музика, Хенні,— але Лізель, яка нудьгує після своїх екзаменів, так чіплялася до мене, що зрештою я дозволила їй піти зі мною. Для повного «щастя» Мутті теж вирішила піти з нами! От що трапляється, коли людина щаслива та хоче зробити ласку іншим. Я так хотіла бути там сама! Знаю, що моє вбрання та зачіска були вдало підібрані і робили мене дуже вродливою. Якийсь чоловік навіть сказав, що я гарненька, немов лялька, яку хочеться увесь час цілувати. Упевнена, що кілька інших чоловіків, які супроводжували мене до моєї ложі, думали