– Слухайте, пані, я не збираюся вас убивати. Я прийшов за вашим чоловіком і лише за ним. Але якщо ви спробуєте втекти від мене, поки я не відпущу, вас теж доведеться прибрати. Зрозуміло?
Звичайно, він брехав. Це саме її було замовлено, а чоловіка знадобилося прибрати лише тому, що він був там. Але Вінс сказав правду: він не збирався стріляти в неї, а хотів, щоб вона не пручалася, поки він її прив’язуватиме, щоб убити спокійнішим методом.
Два вбивства йому сподобалися, але цього разу він хотів розтягнути процес і вбивати жінку повільніше. Іноді смертю можна насолоджуватися, як хорошою їжею, хорошим вином та чудовими заходами сонця.
Задихаючись і схлипуючи, жінка запитала:
– Хто ви?
– Не твоя справа.
– Що вам треба?
– Просто заткни пельку і роби, що я скажу, в такому разі не помреш.
Жінка почала швидко бурмотіти молитву, плутаючи слова й іноді перериваючи їх короткими, сповненими відчаю зітханнями.
Спершу Вінс переконався, що завіси закриті.
Потім він вирвав телефон із розетки і жбурнув через кімнату.
Знову взявши жінку за руку, він підняв її і потягнув у ванну кімнату. Відтак почав нишпорити по шухлядах, поки не знайшов аптечку. Йому потрібен був скотч.
Повернувшись до спальні, Вінс змусив жінку лягти на спину, відтак зв’язав їй щиколотки і зап’ястя. Знайшовши у шухляді столу пару мереживих трусиків, Вінс зіжмакав їх і запхав їй у рот, заклеївши його останньою смужкою скотчу.
Жінка сильно тремтіла, кліпаючи крізь сльози та піт.
Пішовши зі спальні у вітальню, він схилився над трупом Джонатана Ярбека, з яким ще не закінчив. Вінс перевернув тіло. Одна з куль, яка залетіла в потилицю Ярбека, пробила шию якраз під підборіддям. Його роззявлений рот був повен крові. Одне око закотилося, тому виднівся лише білок.
Вінс подивився в інше око.
– Дякую, – відверто і поштиво сказав він. – Дякую, пане Ярбек.
Вінс закрив покійному очі й поцілував їх.
– Дякую.
Після цього він поцілував чоловіка в лоб.
– Дякую за те, що ти дав мені.
Після цього Вінс пішов до гаража, де, порившись у шафах, знайшов деякі інструменти. Він вибрав молоток зі зручним, обличкованим гумою держаком і відполірованим сталевим бійчиком.
Коли він повернувся в тиху спальню і поклав молоток на матрац поряд зі зв’язаною жінкою, її очі так розширилися, що це виглядало майже смішно.
Вона почала смикатися та звиватися, намагаючись звільнитися від клейкої стрічки, але марно.
Вінс роздягнувся. Він помітив, що жінка дивиться на нього з таким же жахом, як і на молоток, і промовив:
– Будь ласка, не турбуйтеся, докторе Ярбек. Я не буду вас ґвалтувати. – Він повісив піджак та сорочку на спинку крісла. – Ви не цікавите мене в сексуальному плані. – Він зняв черевики, шкарпетки та штани. – Вам не доведеться терпіти подібне знущання, бо я не такий. Я зняв одяг, оскільки не хочу забруднити його кров’ю.
Коли Вінс повністю оголився, він узяв молоток і вдарив