Гадаю, правда, загалом Ной тут не дуже й винен. Я про те, що такий Бог – тиранічний приклад для наслідування. Ной нічого не міг зробити, не замислившись спочатку, що на це подумає Він. Спробуй поживи так… Весь час озиратися, чи можна, – хіба це по-дорослому? А молодістю Ной виправдовуватися вже аж ніяк не міг. Дядько сьому сотню розміняв, як у вашому виді, певне, сказали б. За шістсот із гаком років можна було б набути деякої гнучкості мислення, здатності подивитися на речі з різних боків. Де там! От, скажімо, взяти будівництво Ковчега. Що він робить? Будує з соснового дерева. Соснове дерево? Навіть Сим заперечував, але от ні – так він вирішив, так і зробить. Від факту, що соснового дерева навколо росте мало, він відмахнувся. Без сумніву, він просто виконував вказівки начальства; але хай там як. Усякий, хто розуміється на дереві, – це я вам як спеціаліст кажу – міг би йому сказати, що незгірше б згодилося ще п’ять-шість порід – а то й краще; та й думка, щоб усе на кораблі робити з одного дерева, просто сміховинна. Кожній меті – свій матеріал, це всі знають. Ось вам, прошу, старий Ной у всій красі – ніякої тобі гнучкості. Лише один бік питання бачимо. Сантехніка з соснового дерева – ви чули взагалі про таке? Сміх та й годі.
Але це в нього, як я вже сказав, такий був приклад для наслідування. Що Бог подумає? Це питання завжди було в нього на вустах. У Ноєвому поклонінні Богові було щось моторошнувате – зловісне, якщо ви розумієте, про що я. А таки він добре знав, чим і де поживитися; та й від самого того факту, що його обрано, що його рід стане єдиним на землі, вже можна з глузду з’їхати, еге ж? А його синкам – Хаму, Симу й отому, на букву «Я» – теж скромності не додалося.