Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов

«науково-практична» конференція, коло організаторів якої безпомилково сигналізує спрямованість заходу117. Учасники конференції, де найактивнішим критиком української влади став депутат Держдуми Росії С. Марков, видали звернення до президентів Росії, України, Білорусі та Казахстану, в якому зокрема містився такий пасаж: «Замість того, щоб сьогодні разом шукати спільні шляхи виходу з найгострішої фінансової кризи, разом розв’язувати проблеми енергозбереження і піднесення ефективності економічного потенціалу, що дістався у спадок від СРСР… влада України по суті оголошує Росію ворожою державою, намагається пересварити наші народи, трагедію голоду 1932—1933 років використовують для обґрунтування політики виведення України зі спільного культурно-духовного, історичного і економічного простору унікальної східнослов’янської цивілізації»118.

      У Дніпропетровську (зараз Дніпро) у 2007 році комеморативні заходи до річниці Голодомору збіглися з 75-ю річницею створення Дніпропетровської області. Місцева «мезоеліта», представлена Партією регіонів, хотіла святкувати, тоді як В. Ющенко намагався добитися зменшення масштабу святкових заходів – область було створено саме в рік початку масового голоду (1932). Це додавало особливої гостроти конфліктові119.

      Формальне ставлення до кампанії демонстрували й інші регіони. Наприклад, у жовтні 2007 року огляд ходу виконання указу президента засвідчив120, що у більшості районів було порушено терміни ухвалення рішень, які б «запускали» кампанію збирання свідчень, укладання списків померлих і постраждалих, обліку пам’ятників жертвам голоду. В деяких районах така робота навіть не починалася. Зазначалося, що «керівники регіонів області вкрай безвідповідально підійшли до організації виконання усього комплексу заходів до 75-х роковин Голодомору 1932—1933 років в Україні».

      В. Ющенко намагався долати опір адміністративно-бюрократичними процедурами. У 2007 році він виголосив догану губернаторам Донецької, Запорізької, Херсонської та Одеської областей, які звично ігнорували розпорядження центру щодо організації комеморативних заходів, очевидно недооцінивши рівень персональної заангажованості президента у справі.

      У лютому 2008 р., коли з’ясувалося, що деякі заходи (складання Книги пам’яті, демонтаж пам’ятників винуватцям голоду тощо) фактично не реалізуються, було виголошено догану – цього разу керівникам нижчої ланки «президентської вертикалі» – головам 9 районних державних адміністрацій121 – цікаво, шо і цього разу серед тих, хто не виявляв ентузіазму, були керівники Хмельницької області122.

      Свого роду символічним апофеозом бюрократичного формалізму цієї кампанії можна вважати оприлюднення Службою безпеки України списку осіб, причетних до організації «Голодомору-Геноциду та репресій». Список партійних і державних діячів та працівників ДПУ відкривався прізвищами Й. Сталіна, Г. Ягоди та В. Балицького…123.

      2008