Прорив «лінії Маннергейма»
Загальний наступ Червоної армії розпочався зранку в неділю 11 лютого 1940 року. L стрілецький корпус комдива Філіппа Горєленка стрімко атакував позиції фінів, проте просунувся недалеко. Набагато кращими справи були в 123-ї стрілецькій дивізії полковника Філіппа Алябушева, що прорвала позиції фінської 3-ї дивізії на всю глибину від Сумми до Ляхде.
О 13:00 11 лютого 1940 року радянські війська захопили бункер «Поппіус», командир його залоги лейтенант Мальм здався. Тоді ж атака на бункер «Мільйонер» закінчується значними втратами з обох сторін. Але серією атак 11—12 лютого 1940 року оточено й другий бункер, що не мав уже ні вогневої підтримки, ні солдатів, які б могли його обороняти. 13 лютого 1940 року 245-й стрілецький полк Червоної армії за підтримки 90-го та 112-го танкових батальйонів входить до Ляхде, остаточно здійснивши прорив «лінії Маннергейма». Надвечір 14 лютого 1930 року ширина прориву «лінії Маннергейма» становила 4 км, а глибина – від 5 до 6 км. Уже 16 лютого 1939 року радянська 7-ма армія повністю оволоділа центральною частиною оборонних позицій фінів на Карельському перешийку. Резерви, що надходили до фінів, бомбардувалися червоними літаками, тому їм не вдалося провести вдалих контратак. 17 лютого 1940 року Маннергейм особисто прибув на фронт, щоб координувати діяльність армії та зрозуміти поточну ситуацію.
Червоноармійці біля взятого фінського бункера поблизу Вііпурі (Виборґа)
Наприкінці лютого – на початку березня 1940 року основне завдання для Північно-Західного фронту лишалося незмінним – оточення та розгром фінських військ на Карельському перешийку, наступ на Антреа, Виборґ, Виборзьку затоку. 3 березня 1940 року радянській 7-й армії було наказано за допомогою свіжих сил XXVIII армійського корпусу захопити Виборґ, перейти Виборзьку затоку та перерізати сполучення Виборґ—Гельсінкі. Виборґ був південними воротами Карельського перешийку, тому його захоплення Червоною армією відкривало перспективу захоплення всього півдня Фінляндії.
Московська мирна угода
У січні—лютому 1940 року були спроби наведення контактів через треті сторони для знайдення спільних позицій та проведення мирних переговорів. Для фінів головним посередником у перемовах із Кремлем стала повноважна представниця СРСР у Швеції Олександра Коллонтай. Ситуація на дипломатичному фронті була прямо залежна від успіхів на фронті. Свій третій штурм лінії Маннергейма Кремль прагнув використати для того, щоб посадити фінів за стіл переговорів і отримати значні переваги під час підписання миру. Восьмого лютого 1940 року вперше фінські політики звели докупи свої думки щодо вироблення позиції їхньої країни в розмові з Кремлем: Рюті, Таннер та Паасіківі зустрілися з генералом Вальденом та обговорили подальший розвиток подій.
10 лютого 1940 року відбулася нарада в Ставці верховного головнокомандувача, де були присутні Маннергейм,