Німецька почесна варта біля труни капітана «Admiral Graf Spee» Ганса Ланґсдорфа
Британські крейсери заблокували «Admiral Graf Spee» в бухті Монтевідео33. Радіо Бі-Бі-Сі передавало, що до Монтевідео наближаються панцерний крейсер «Renown» і авіаносець «Ark Royal». Німецький капітан повірив, що в нього немає надії вирватися з пастки. Можливості перевірити ці відомості не було. У будь-якому разі, пального в панцерника залишалося тільки на 16 годин ходу.
Згідно з міжнародними угодами, корабель воюючої сторони не мав права перебувати в нейтральному порту більш як 72 години – Британія й Франція здійснили дипломатичний тиск на уругвайський уряд, щоб цей термін не було продовжено. 16 грудня вранці Ланґсдорф надіслав до Берліна рапорт про ситуацію, де просив дозволу затопити корабель. Гітлер згодився. Перед смерком 17 грудня 1939 року Ланґсдорф вивів свій корабель до виходу з гавані Монтевідео, де підірвав і затопив його. Перед тим він звільнив полонених британських моряків, утримуваних на «Admiral Graf Spee». За три дні він пустив собі кулю в голову34. Залогу панцерника було інтерновано в Аргентині.
Гітлер сприйняв новину про бій у гирлі Ла-Плати як удар по престижу Німеччини. Однотипний з «Admiral Graf Spee» панцерник «Deutschland» перейменували на «Lützow», щоб не дати приводу Royal Navy в майбутньому казати, що вони «знищили Німеччину».
До кінця 1939 року Британія втратила кораблів загальним тоннажем 422 тисячі тонн, з них 260 тисяч тонн на мінах. Прикрою несподіванкою стали німецькі неконтактні міни, що вибухали під дією магнітного поля корпусів суден. На такій у листопаді 1939 року підірвався новісінький крейсер «Belfast» (що зараз стоїть на вічній стоянці в Лондоні навпроти Тауера). На щастя, британським морякам вдалося схопити й знешкодити таку міну, поставлену німцями в гирлі Темзи. За місяць британські вчені винайшли спосіб нейтралізувати магнітне поле сталевих корпусів, а невдовзі також і спосіб розмінування поставлених мінних полів.
Німеччина втратила вдвічі менше суднового тоннажу, ніж Британія, але німецькі втрати становили 5 % флоту проти 2 % для британської сторони. У війні на виснаження це відігравало роль. У лютому 1940 року Гітлер дав наказ своїм підводним човнам топити без попередження будь-які судна, що прямують до акваторій під контролем Британії. Але цих підводних човнів було замало35, і вони могли діяти, спираючись лише на бази в Німеччині, під пильним наглядом Королівського флоту. Але ситуація мала ось-ось змінитися.
3. Тиск Сталіна на Балтію та Фінляндію
Угоди СРСР із трьома країнами Балтії
У міжвоєнний період балтійські народи, виборовши незалежність у 1918—1920 роках, почали будувати свої національні держави за демократичними принципами з певними домішками авторитаризму.