Набагато меншими, ніж у союзників, були й фінансові резерви Німеччини. Німецький золотий запас дорівнював 1 % британського. Саме тому Німеччина в другій половині 1930-х років застосовувала переважно безвалютну систему зовнішньої торгівлі. Але закупівлі гостродефіцитних видів сировини вимагали оплати валютою.
Політичне й військове керівництво Німеччини усвідомлювало, що країна підготована лише до короткочасної війни, тоді як їхні супротивники розраховували на довгу війну на виснаження. 6 жовтня 1939 року, того самого дня, коли склали зброю останні організовані польські військові частини, «вождь німецького народу», повернувшись із Варшави, виголосив промову в райхстазі, де запропонував мир14. Гітлер проголосив, що нарешті німецький солдат може гордо нести лавровий вінок переможця, якого він був злочинно позбавлений 1918 року. Фюрер запропонував укласти мир, що визнавав би як доконаний факт результат Polnische Feldzug’у. І щоб ні в кого не залишалося сумніву, завершив промову погрозою, що ця пропозиція миру не буде повторена, «якщо гору візьмуть думки пана Черчилля15 та його послідовників». Погроза не спрацювала: 10 жовтня Франція, а 12 жовтня Британія офіційно відкинули пропозицію укласти мир на основі нового стану речей.
Попередні плани союзників передбачали, що недружня нейтральність СРСР змусить німців тримати значну частку свого війська на Сході, проти можливого радянського удару. Тепер же стало очевидним, що СРСР, навпаки, захищатиме німецьке запілля, і добірні німецькі частини ось-ось з’являться на французькому кордоні. Також стало очевидним, що морська блокада не буде дієвою через постачання сировини для промисловості та харчів із СРСР. До послаблення блокади спричинялося й посилення німецького тиску на поки що нейтральні європейські держави з метою забезпечити економічний контроль над ними.
Французький провід, пам’ятаючи про жертви в 1914— 1918 роках, не бажав побачити нову версію тієї бійні. Але якось війну треба було вести. Французи побоювалися, що Британія мобілізується надто повільно і Гітлер може напасти до того, як союзники досягнуть максимуму своєї військової міці. Уже 22 вересня 1939 року прем’єр-міністр Даладьє запустив ідею з відкриттям нового фронту проти Німеччини на Балканах на Верховній військовій раді союзників, що було одразу холодно сприйнято Чемберленом. Основний аргумент був, що такі дії можуть спровокувати Муссоліні відкрито виступити на боці Гітлера.
Французи