– …стали причиною того, що Господь обрушив на світ свою кару у вигляді Чорної Смерті, – сказала Сієнна, завершуючи його думку.
– Саме так. – Ленґдон замовк, на мить втративши нитку думки. Він щойно помітив у циліндрі одну річ, яка спантеличила його. Зазвичай людина може дивитися крізь порожнисту циліндричну печатку, мов крізь трубу, але в цьому разі отвір печатки був чимось заповнений. У цю кістку щось вставлено. На торець впало світло, і він замерехтів.
– Там усередині щось є, – сказав Ленґдон. – І схоже, воно зроблене зі скла. – Із цими словами він перевернув циліндр, щоб поглянути з протилежного торця, і коли він зробив це, усередині заторохтів якийсь маленький предмет, перекотившись з одного торця циліндра до другого, наче кульковий підшипник у трубі.
Ленґдон завмер і тієї ж миті почув, як поруч із ним охнула Сієнна.
«Що то, в біса, було?»
– Ти чув той звук? – прошепотіла Сієнна.
Ленґдон кивнув і обережно зазирнув у торець рурки.
– Здається, отвір заблокований чимось… металевим. Може, то заглушка пробірки?
Сієнна позадкувала.
– А тобі не здається, що воно… розбите?
– Не думаю.
Ленґдон обережно перевернув кістку, щоб ретельніше придивитися до скляного торця, і цієї миті торохтіння повторилося. А за мить скло в циліндрі взагалі утнуло дещо абсолютно несподіване – воно почало світитися.
Очі Сієнни широко розкрилися.
– Стій, Роберте! Не рухайся!
Розділ 14
Ленґдон завмер абсолютно непорушно, так само непорушно тримаючи в руці кістяний циліндр. Не підлягало жодному сумніву, що скло на торці рурки випромінювало світло… воно жевріло так, немов те, що було всередині циліндра, раптово прокинулося.
Світло всередині кістки поступово згасло.
Сієнна підійшла ближче, пришвидшено дихаючи. Вона нахилила голову й пильно оглянула видиму ділянку скла всередині кістки.
– Переверни її знову, – прошепотіла вона. – Тільки дуже повільно.
Ленґдон потихеньку перевернув кістяний циліндр догори ногами. І знову всередині заторохтіла якась маленька штука, а потім затихла.
– Іще раз, – попросила Сієнна. – Легенько.
Ленґдон повторив процедуру, і в рурці знову заторохтіло. Цього разу внутрішнє скло слабко замерехтіло, на якусь мить засвітилося, а потім знову потемнішало.
– Схоже, що то пробірка з кулькою-активатором, – заявила Сієнна.
Ленґдон знав про кульки-активатори, які використовувалися в бляшанках із розпилювальною фарбою: занурені дробинки допомагали ретельніше розмішувати фарбу, якщо струснути бляшанку.
– Схоже, там є якась фосфоресцентна хімічна сполука, – сказала Сієнна. – Або біолюмінесцентний організм, який світиться, якщо його стимулювати.
Та в Ленґдона виникли інші ідеї. Йому колись доводилося бачити палички хімічного світіння і навіть біолюмінесцентний планктон, який світився, коли човен збурював його природне