10
. У роботі: M. Eigen, R. Winkler, and M. Kimber, Laws of the Game: How the Principles of Nature Govern Chance (New York: Harper Colophon Books, 1981) обґрунтовано розглянуто взаємозв’язок між еволюційними процесами у природі та прагненням до виживання у складних середовищах.
11
. Для уточнення цього пункту див.: J. Diamond, Guns, Germs and Steel: The Fates of Human Societies (New York: Norton, 1997) – тут наведено огляд соціо-біологічних перспектив «правильних рішень».
12
K. Gergen and D. Whitney, “Technologies of Representation in the Global Corporation” // D. Boje, R. Gephart and T. Thatchenkery, eds., Postmodern Management and Organization Theory (Thousand Oaks, CA: Sage, 1996). У праці викладено глибинне обговорення впливу глобалізації на рівень змін в організаціях.
13
. L. Holmes and R. Rahe, “The Social Adjustment Rating Scale,” Journal of Psychosomatic Research, 11 (1967): 213–218.
14
Див.: D. Barry and M. Elmes, “Strategy Retold: Toward a Narrative View of Strategic Discourse,” Academy of Management Review 22, 33 (1997): 429–452. Автори стверджують, що планування – це наративний процес, який охоплює вироблення сценаріїв, що можуть адаптуватися до криз у разі їх виникнення.
15
Розширене обговорення теорії хаосу див. у: S. Kauffman, The Origins of Order: Self-Organization and Selection in Evolution (New York: Oxford University Press, 1993). Автор дуже чітко пояснює, що у взаємозв’язку між порядком та хаосом у системах, що розвиваються, навіть у хаотичних процесах постають певні моделі.
16
Див.: E. C. White, “Negentrophy, Noise and Emancipatory Thought” // N. K. Hayles, ed., Chaos and Order: Complex Dynamics in Literature and Science (Chicago: University of Chicago Press, 1991), pp. 236–267. У праці розглянуто структуровані цикли, наявні у процесі виникнення системи значень, яка, за твердженням автора, має ознаки живої системи.
17
. Див.: F. Verela, E. Thompson, and E. Rosch, The Embodied Mind: Cognitive Science and Human Experience (Cambridge: MIT Press, 1993). Автори стверджують, що східна філософія забезпечує основу для розуміння та здійснення інтеграції.
18
Див.: S. Kauffman, At Home in the Universe: The Search for Laws of Self-Organization and Complexity (Oxford: Oxford University Press, 1995). У праці дуже чітко й цікаво описано взаємозв’язок між хаосом як дезінтеграцією та порядком; з цього погляду, для інтеграції потрібно ввести в систему нову інформацію.
19
Східні суспільства давно інтегрували біологічні та природні процеси у своє суспільне мислення. На Заході ідею, що людські соціальні організації можна пояснити за допомогою природних органічних життєвих циклів, вперше озвучили в межах нового історичного критицизму Просвітництва: Монтеск’є (1744), «Про дух законів»; Віко, «Нова наука» (1744, 3-тє вид.); Едмунд Берк і особливо Кондорсе, який постулював цикл історичного розвитку, що складається із десяти епох (1794), в есеї «Ескіз історичної картини прогресу людського розуму». У XIX ст. сучасна історіографія пішла у протилежному напрямкові (можливо, за винятком Гегеля, й точно за винятком російських критиків суспільства Бєлінського, Герцена та Чернишевського) – до деталізації «факту як такого». У ХХ ст. історіографія більше переймалася трансцендентними історичними цінностями, а не іманентними «циклічними» моделями пояснення людських організацій, за винятком О. Шпенґлера («Присмерк Європи», 1919) та успішнішого, але також суперечливого дослідження світових цивілізацій за моделлю життєвого циклу, яке здійснив А. Тойнбі («Дослідження історії», 1946).
Імпульс до вивчення життєвого циклу бізнесових організацій у ХХ ст. дали нові суспільні науки – соціологія (позитивізм Конта XIX ст.) та особливо психологія (зокрема Піаже [1954]); М. Кляйн та психодинаміка, яку розвинула Тавістокська школа; і особливо дослідження Еріка Еріксона щодо стадій людського розвитку (які часто цитувалися серед авторів першої бізнес-літератури