Рисунок 5
Наступний пункт, який ми розглянемо, – це ігри, що в них грають батьки, визначаючи розмір своїх сімей. Наприклад, Джинні була найстаршою з одинадцяти дітей, і її мати Ненні скаржилася, що останні п’ятеро дітей були небажаними. Наївно було б припускати, що Джинні запрограмують мати шестеро дітей. Її запрограмували мати одинадцятеро дітей і скаржитися, що останні п’ятеро були небажаними. У цьому випадку вона змогла б грати в ігри «Як завжди», «Змучена» та «Фригідна жінка» у поважному віці, так само, як її мати. Насправді цим прикладом можна скористатись як тестом на психологічний досвід. На запитання «Одна жінка мала одинадцятеро дітей і скаржилася, що останні п’ятеро були небажаними. Скільки дітей, найімовірніше, матиме її найстарша донька?» сценарний аналітик відповість: «Одинадцять». Люди, які відповідають «Шість», матимуть труднощі з розумінням та прогнозуванням людських реакцій, оскільки ця відповідь припускає, що важлива поведінка на кшталт повсякденної є «раціонально» вмотивованою, а це не так. Зазвичай вона визначається Батьківськими вказівками у сценарії.
Під час дослідження цього аспекту батьків пацієнта запитували, по-перше, скільки вони мають братів і сестер; по-друге, скільки дітей вони хотіли б мати; і по-третє (адже, як знає будь-який акушер, є багато втрачених можливостей), скількох вони реально очікують. Якщо батьки розуміють, як відрізняти свої Я-стани, значно більше інформації можна дістати, поставивши запитання у структурній формі: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш (Батько, Дорослий, Дитина)?» Це може виявити приховані конфлікти між трьома Я-станами і між двома батьками, які поважним чином впливають на сценарні вказівки, що їх вони дають пацієнтові. Ще складніший варіант цього запитання з відповідним збільшенням здобутої інформації (якщо батьки мають належну освіту, щоб зрозуміти це запитання) – це дванадцятигранна форма замість шестигранної: «Скільки дітей (хоче, очікує) мати ваш(а) (турботливий(а), схильний(а) до контролю Батько (Мати) і ваша (природна, адаптована, бунтівна)