Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі. Ерік Берн

Сценарії охоплюють усі ці чинники. Типова людська істота, яку назвемо «Єдер»40, представляє майже кожного члена людської раси, з будь-якої землі та кліматичної зони. Він реалізує свій сценарій, тому що той насаджений його батьками в ранньому віці й залишатиметься в голові решту життя, хай навіть їхній голос «у плоті» зник назавжди. Цей сценарій діє як перфострічка для комп’ютера або механічного піаніно, викликаючи реакції в запланованому порядку тривалий час після того, як людина, що зробила у ній отвори, залишила сцену. А Єдер між тим сидить за піаніно і, торкаючись пальцями клавіш, вважає, що це саме він веде народну баладу або урочистий концерт до вже запланованого фіналу.

      Б. Впливи предків

      Деякі сценарії можна простежити під час клінічної бесіди аж до прабатьків, і якщо родина має задокументовану історію, як це часто трапляється з королями та їхніми придворними, такий сценарій може брати свій початок тисячу років тому. Поза сумнівом, сценарії почали існувати відтоді, як на землі з’явилися перші людиноподібні істоти41, і немає підстав підозрювати, що їхні сцени, акти та наслідки були іншими, ніж зараз. Життєві шляхи єгипетських фараонів, які є першими надійними біографіями, поза сумнівом, є типовими сценаріями. Історія Аменхотепа IV, який змінив своє ім’я на Ехнатон, є хорошим прикладом42. Завдяки своїй реформі він викликав і велич, і лють на своїх послідовників. Якщо можна знайти інформацію про далеких предків або прабатьків, це значно покращить аналіз сценарію, але у звичайній практиці він здебільшого починається з дідусів і бабусь.

      Те, наскільки сильно можуть впливати дідусі й бабусі, живі чи покійні, на життя своїх онуків, є загальновідомим і навіть увійшло до прислів’їв. Для доброго сценарію – «Щоб зробити леді, почніть із бабусі», для поганого – «Від голоти до голоти – відстань у три покоління». Багато дітей у ранньому віці не тільки хочуть наслідувати своїх предків, а й хотіли б бути ними43. Це бажання може не лише мати потужний вплив на їхні життєві сценарії, а й спричинити серйозні непорозуміння у стосунках з батьками44. Зокрема, кажуть, що американські матері підтримують своїх батьків більшою мірою, ніж чоловіків, і заохочують синів бути схожими на дідуся, а не на тата45.

      Найбільш продуктивне запитання, яке можна поставити щодо впливів предків: «Ким були ваші дідусь і бабуся?» Зазвичай на це питання дають чотири типи відповідей.

      1. Гордість за предків. Переможець або «принц» відповідатиме буденно: «Мої предки були королями Ірландії» чи «Мій прапрадід був головним рабином Любліна». Очевидно, хто говорить, той має «дозвіл» іти стопами цих предків і стати видатною особистістю. Проте якщо ці слова сказано з урочистою або зарозумілою інтонацією, то ця людина, ймовірно, є невдахою чи «жабою» і використовує свій родовід задля того, щоб виправдати власне існування, бо сама вона не має «дозволу» на те,