"Та нічого, – розмірковував він, – якось вже буде. Головне, що ми на місці, в доброму гуморі й скоро почнеться найцікавіше”.
На цьому невеличкі загальні збори команди закінчилися. Команда мало помалу розходилася по відповідних відсіках космічного корабля.
Продовжувалася підготовка до висадки на планету.
Тривога
Майор Конос, командир батальйону міжнародних сил спеціального призначення планети Диспа, сидячи у себе в кабінеті, повільно пускав у повітря кільця сигаретного диму. До його відпустки лишалося два тижні і він подумки уже бачив себе на південному узбережжі Великого океану.
“Треба буде змінити скати у мого джипа та придбати нові пляжні брюки,“ – будував він найближчі плани, відсьорбуючи невеликими ковтками гарячий солодкий напій з яскравої, різнобарвної, але прозорої склянки, що подарували йому на день народження батько з матір'ю. Майор був не одружений.
На столі задзвонив телефон.
Розмовляючи з братом і мріючи про майбутні розваги, він навіть не помітив, як на панелі зв'язку замиготіла червона цяточка.
З задумів його вивів дещо голосний і настирливий стукіт у двері. Не чекаючи відповіді на свій стук, у кабінет різким, але непомітним рухом прослизнув його замісник.
– Майоре! Тривога! – Тільки й встиг промовити той, глибоко і швидко дихаючи, як на порозі кабінету вже з'явилась кремезна постать полковника Арда.
– Ти, мабуть, вже пустив корені з своєї сідниці у крісло! – гримнув він на Коноса. – Та тобі доведеться їх швидко викорчувати. Через десять хвилин бути на нараді в генерала Девза.
– Нічого, зате мене завжди легко знайти, – відпарирував майор і, позіхаючи додав, – що там ще за гарячка?
– Сто миль на північ від нашої бази п'ять хвилин тому зареєстровано два невпізнаних літаючих об'єкта, що не відповідають на радіозапити. Їх зафіксовано не тільки з нашої бази, але й з військових баз багатьох інших держав. Оголошена загальна готовність. Перед нарадою віддай відповідний наказ своєму батальйону.
Полковник зник так само неочікувано, як і з'явився.
Надворі завила сирена. Вся військова база прийшла в рух. Заревли мотори автомобілів, забігали солдати гарнізону. На огорожі ввімкнули додаткові ліхтарі.
– Що ж це трапилося? – забідкався заступник майора. – Так спокійно жили, ніяких тобі турбот.
– Капітане, зробіть усе як слід. Ви ж все чули. – З неохотою відриваючись від широкого м'якого крісла, кинув Конос заступнику. Потягнувшись і зробивши декілька фізичних вправ, він швидко попрямував до дверей, на ходу застібаючи жорсткий комір кітеля і скоса оглядаючи себе в дзеркалі на стіні.
– Єсть! –