Гніздо. Володимир Єшкілєв

у тій самій галактичній локації – на орбіті Планети Жінок. Отримавши повідомлення про смерть батька, Арвас Еарлан заборонив своїм офіцерам присягати Мартіну, хоча Сенат і більшість із десяти флотів присягнули кронпринцу і фактично (ще до клінічної смерті батька) він став сувереном Зоряної Імперії. На раді адміралів Одинадцятого флоту 10 десембрія 241 року було вирішено ігнорувати цю обставину. Адмірали на чолі з Урмінасом присягнули підтримати тронні прагнення Еарлана і знищити законного монарха. 11 десембрія, через чотири години після офіційного проголошення Сіорана Великого мертвим, з «Веги» по випробувальному полігону бази Вінбад було нанесено променевого удару. Мартіна, який щойно (у приміщенні місцевого офіцерського клубу) пройшов через ритуал «малої коронації», було вбито разом із імператрицею Ласармою, канцлером й кількома верховними жрицями Піфії, які приймали участь у ритуалі. Адмірали Одинадцятого флоту проголосили новим сувереном Імперії Еарлана І, що спричинилось до громадянської війни.

      У перших битвах укомплектовані досвідченими екіпажами рейдери Одинадцятого флоту мали перевагу над роз’єднаними ескадрами супротивників. Тим більше що орбітальна блокада Піфії нейтралізувала один з головних оплотів опонентів Еарлана. Одруження імператора на альфійській баронесі з аристократичного Дому делла Варда додало йому союзників. В октомбрії 242 року земний Конгрес визнав Еарлана І законним імператором. Канцлером Імперії став великий адмірал Влад Урмінас. Крейсери Одинадцятого флоту домінували в локаціях Випереджаючих планет.

      Але вже на початку 243 року ситуація змінилась. Під впливом законспірованого впливового Ордену Стражів фінансово-промислові клани Альфи Альфи і контрольований ними П’ятий флот перейшли на бік марсіанських інсургентів і визнали законним імператором Сіорана ІІ, сина Мартіна. До бунтівників приєдналась колонія Марсу Арпікран. Альфійські прибічники Еарлана з числа аристократів зазнали жорстоких репресій, родичі імператриці були страчені. Спроба адмірала Урмінаса придушити повстання бомбардуванням альфійських космодромів і промислових об’єктів не мала успіху. Альфійці виявились підготовленими до атаки, а серед офіцерів Одинадцятого флоту були агенти піфійок і Стражів, які у вирішальну мить вивели з ладу два ударні крейсери. Ослаблена зрадниками ескадра Урмінаса в боях з орбітальними фортецями Альфи зазнала критичних втрат. Канцлер разом зі штабом загинули в рятувальній капсулі при спробі евакуюватись з пошкодженого флагманського зорельоту. Його наступник Моріс делла Варда змушений був відвести бойові кораблі від Альфи.

      Перша поразка не вплинула на рішучість Еарлана І покарати бунтівні світи. До системи Альдебарана імператор стягнув нові ескадри крейсерів і рейдерів. Людство готувалось до чергової кровопролитної міжзоряної війни, але історія обрала іншу стежку виповнення часів. Узурпатор Еарлан І раптово помер, як і багато з тих політичних та військових діячів в імперській