Копистка. Тут ось монашки такої розказали, що… От якби дізнатися, коли вони прийшли?
Дід Юхим Хто?
Копистка. Монашки…
Дід Юхим Та не монашки, а Бог з Петром!.. Ішли степом. То всі трави й квіти вклонилися їм низенько, один тютюн не вклонився…
Копистка (до Ганни). Ти не бачила їх вчора?
Ганна мовчить.
Дід Юхим Кого? Бога й Петра?
Копистка. Та монашок.
Дід Юхим Та я тобі не про монашок, а про Бога та Петра! Слухай! Один тютюн не вклонився. Тоді сказав Бог: «Будеш ти, тютюне, однині проклятий, і палитимуть тебе люди, доки світу…»
Копистка (замислився). Гм… Треба було б мовчати!
Дід Юхим Як мовчати?
Копистка. Хай би вони язички свої порозв’язали…
Дід Юхим Хто? Бог та Петро?
Копистка. Та монашки, діду! Було б мені, кажу, помовчати та послухати, чого б вони наказали…
Дід Юхим Та ти слухай! Бог тютюнові сказав…
Копистка. Побіжу. (Та й подався з хати.)
Дід Юхим (до Ганни). Та куди це він зірвався? (По паузі.) А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?..
Ганна. Їсти? Учора ж і послідки вишкребла – хіба повилазило?
Дід Юхим Та ні… Води гаряченької…
Двері навстіж – чобітками зарипів Панько, секретар сільради:
– Та що скоїлось – сюприз який чи пужар, дядьку Мусію?
За Паньком увійшов Му сій Копистка, за Кописткою – Іван Стоножка, господар хати.
Копистка. Та кажу ж – провокація… У церкву, кажуть, коней навели… Я зразу не добрав діла, а тоді подумав-подумав: це ж вони все село нам зворушать, а найпаче багатіїв отих – Гирю, Годованого… Добре, що догадався – трах-тара-рах, погнав парнишку і сам оце…
Панько. Дурниці! Ніякої воєнної небезпечності… Просто баби понапивались опію релігії та й плещуть язиками…
Копистка. Ой, не кажи! Такого, брат, наплещуть, що аж-аж… Треба побігти наглянути. Найпаче до Гирі під двір, до Годованого.
Панько. Плюньте й розітріть!
Копистка. Не можна!.. Не будь Гирі, Годованого – наплював би, а так… Чує моя душенька…
Панько. Не ходіть – є йтересніше діло. Копистка. Я на хвилинку! Тільки до Гириного двору… Я зараз!
Уже взявся Копистка за клямку, як тут Панько пляшку з-під поли на стіл та:
– Вип’ємо, дядьку Мусію?
Копистка (очізабігали). Ні, я, мабуть… побіжу. (А сам за кисет, ще й дідові дав.) Ось тільки закурю… і побіжу.
Стоножка. Поспієте, сваток! Сідайте, товаришу секретар!.. Ганно! Чи нема у тебе там…
Ганна настовбурчилась.
(Він до неї стиха.) Товариш же секретар наш… Зранку не їли… і той…
Ганна. Одної лише капусти дві чи три пелюстки, а більш нічогісінько…
Панько (уші чуткі). Дайош, тітко, й капусти! Аби в животі було чим подряпати…
Стоножка. Треба ж, як-то кажуть, по-братськи…
Дід