Від 1397 до 1814 року Данія і Норвегія були одним королівством. Данці та норвежці розуміють мову одне одного й дотепер.
Норвезькою це слово означає «добробут». Утім, «хюґе» може походити від слова hug. Hug бере початок від hugge другої половини XVI століття й означає «обіймати». Походження слова hugge невідоме – можливо, воно виникло від давньоскандинавського hugga, яке означає «втішати» й народжене від hugr, що перекладається як «настрій». Своєю чергою, це слово походить з германського hugjan, яке має стосунок до староанглійського hycgan, котре означає «думати, міркувати». Цікаво, що слова «міркувати», «настрій», «комфорт», «обійми» та «добробут» укупі є тими елементами, що створюють хюґе сьогодні.
Починайте вставляти ці хюґе-слова вряди-годи. Запросіть друзів на хюґну вечерю й витворюйте складені слова без угаву, хай там що. Також можна повісити хюґе-маніфест собі на холодильник, щоб нагадувати про хюґе щодня!
Що говорять у світі про хюґе
Здається, про хюґе зараз говорять тут і там по всьому світі.
«Хюґе: урок теплосердечності від данців», – пише BBC. «Улаштуйтеся затишно: чому ми всі мусимо перейняти данське мистецтво хюґе», – розповідає The Telegrahp, а коледж Морлі в Лондоні тепер навчає цього своїх студентів. Хюґе-пекарня в Лос-Анжелесі пропонує клієнтам данські ромові кульки, маленькі смаколики із шоколадом і ромовою начинкою, що їх данські пекарі приготували, використавши залишки тіста. У книжці «Данський спосіб бути батьками» ви зможете знайти цілі розділи про те, як багато важить хюґе для виховання найщасливіших у світі дітей.
Розділ третій. Єдність
Обійми без дотику
Щороку ми з друзями їздимо в Альпи кататися на лижах (минулого разу хтось навіть узяв із собою свічки).
Ми всі насолоджуємося швидкістю, передчуттями, спусками та підкоренням схилів, але, як на мене, найкраща частина дня – та пора, коли ми повертаємося до свого будиночка.
Ноги болять, тіло зморене і виснажене, ти знаходиш стілець на балконі, а звук, з яким апельсиновий лікер виливається з пляшки, дає знати про те, що кава готова. На балкон приходять інші, і ви всі й досі в своїх лижних костюмах, занадто стомлені, щоб переодягатися, надто змучені, щоб розмовляти, надто знеможені для всього на світі – крім нагоди тішитися мовчазним товариством одне одного, поглинаючи очима краєвид і вдихаючи гірське повітря.
Читаючи лекції про дослідження щастя, я завжди прошу слухачів заплющити очі й згадати мить, коли вони востаннє почувалися дуже щасливими. Іноді людям незручно, але я запевняю, що не змушу їх ділитися спогадами з рештою аудиторії. Ви можете практично з точністю до секунди відстежити, коли щасливий спогад спадає людині на думку, завдяки тому, як лагідні усмішки осяюють кімнату. Коли я прошу слухачів піднести руку, якщо в спогадах вони не самі, а ще з кимось, це роблять, як правило, дев’ять з десяти.
Звісно, це не науковий метод, а отже, він нічого не доводить,