Здавалося, проблема корениться в тому, що у дівчинки – гарні, успішні батьки. І якщо Швед має рацію, то на Меррі невпинно тиснула батьківська ідилія, і дівчинка – щоб не вступати в суперечку з матір’ю, щоб примусити її здувати з себе порошинки, думати тільки про дочку, зі шкури пнутися заради неї, а на додачу відбити батька у красуні матері, – сама себе затаврувала сильним заїканням, і з позиції позірної слабкості крутила ними як хотіла.
– Таж Меррі потерпає через заїкання, – нагадав йому Швед. – Тому вона й у вас.
– Хтозна, може, втрати – ніщо поряд із перевагами.
Якусь мить Швед не розумів, що каже лікар, і сказав:
– Але ж ні, ні, коли мати бачить, як дівчинка заїкається, їй просто серце крається.
– А може, Меррі має це за перевагу? Дитина вона дуже кмітлива і запросто маніпулює іншими. Інакше б ви не сердилися так на мене за мої слова, що дуже часто заїкання – знаряддя маніпуляції, що дозволяє домогтися свого, а деколи – навіть і помсти.
«Він мене ненавидить, – подумав Швед. – Тільки за мій вигляд. І за вигляд Дон. Наша зовнішність не дає йому спокою. От і ненавидить, за те, що не опецьки, не потвори, як він!»
А психотерапевт тим часом розпинався далі:
– Вашій дочці важко бути дочкою людей, обласканих увагою з причин, які особисто вона не вважає серйозними. Повірте, непросто, коли в розпал закладеного природою суперництва матері та дочки люди питатимуть її щокроку: «Коли ти виростеш, теж будеш Міс Нью-Джерсі, як мама?»
– Таж ніхто не питає! Хто питатиме? В нас так не прийнято. Ми навіть не говоримо про це, які там розпити… Моя дружина – це не Міс Нью-Джерсі, моя дружина – її мати.
– Не ви, так інші запитають, містере Левов.
– О Господи, ну так люди постійно чіпляються до малих з пустопорожніми запитаннями – проблема тут аж ніяк не в них.
– Але ж ви розумієте, що дівчинка, яка має підстави вважати, що їй не витримати порівнянь із матір’ю, до якої вона не дотягує, що дівчинка може вибрати…
– Нічого вона не вибирала. Послухайте, мені здається, ви махлюєте, коли звалюєте на мою дочку такий тягар і ще втовкмачуєте їй, що заїкання – її «вибір». Нема тут ніякого вибору. Для неї заїкання – суще пекло.
– Не завжди, судячи з її розповідей. Минулої п’ятниці я запитав у неї навпростець: «Меррі, чому ти заїкаєшся?» А вона мені каже: «Бо заїкатися легше».
– Таж ж ви прекрасно