Тиха Країна. Поема-казка. Александр Александрович Шевчук. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Александр Александрович Шевчук
Издательство: ЛитРес: Самиздат
Серия:
Жанр произведения: Поэзия
Год издания: 2017
isbn:
Скачать книгу
па́нам – зиск, народу – пастка),

      Тому домовились вони.

      І, вже не знаючи вини,

      Хамелеон здружився з Мишей:

      Помічником при Зраді втішив

      Її жорстку, гарячу злість.

      І іншим кинув свою кість;

      Та з помаранчевою пикой

      Почав свій розум невеликий

      Штурхать, аж поки прийде млість.

      VІІІ

      Смурним ходив один Коала.

      Його оточенню опала

      Була також сумна й гірка;

      Багатіїв жорстка рука

      Їх довго проти шерсті м’яла.

      Проте надія не зів’яла

      Посісти від колись на трон…

      ІХ

      Як «керував» Хамелеон,-

      Про теє нічого й казати;

      Пройшла його пора, мов сон,

      І знов поча́ли вибирати

      До Зради нового царя.

      Коалі милая зоря

      Тоді, нарешті, засвітила;

      І як би Миша не шипіла,-

      Коалі випав ліпший фарт.

      Та й звірям був він до вподоби,

      Бо їх не зводив до худоби,

      І патріотом був – не в жарт.

      Х

      І почались великі ди́ва:

      В Країні лад, у полі жнива…

      Між звірів ситі навіть воші;

      У Гаспидів не просим гроші;

      Воркуємо з сусіднім Краєм,

      І прадідів своїх вітаєм,

      Та згадуємо ворогів.

      В Країні чути ситий спів,

      Та зле шипіння з-за кордону…

      Аж зазіхати на корону

      З косою Миша почала.

      За те посаджена була

      У темний льох на кілька років.

      Щоб не робила зайвих кроків,

      То в робітничому бараці

      Її охотили до праці.

      ХІ

      Та, матір Божа, Кресна сила,

      Яке ледащо ти вродила,

      То хоч над нею стій, та плач:

      Як вчула Миша про роботу,

      На пиці вилізла гидота

      Немов по ній пройшовся квач.

      І кволою додолу впала,

      І сіпалась, ревла, стогнала, -

      От-от сконає на руках.

      Та лікарям не йняла віри,

      І хоч «вилазила зі шкіри»,

      Від них тікала по кутках.

      Хворіла Миша від роботи…

      ХІІ

      А втім Коалі злі турботи

      Поча́ли Змії додавать.

      Бо їм Країни благодать

      Була, як ладанка для чорта.

      І от у Зраді зла когорта

      Поча́ла з тіні поставать.

      І вголос почали кричать

      Про несусвітнє тії пики.

      Всі глашатаї та музики,

      Що в Гадів брешуть на ціпку

      Поча́ли ту бридню гірку

      Зливати жителям у вуха.

      Звірячий люд те якось слуха

      І сатаніє від думок, -

      Мовляв, життя немилим стало.

      І революції росток

      Вже зріє супротив Коали.

      ХІІІ

      Аж тут до трону надійшли

      Країн чужих сановні звірі;

      Слова і лестощі несли

      Про спільний рай в новому мирі.

      І почали рядить про теє,

      Що Зрадам слухать залюбки:

      Про пиху, – то для