– Пакт о нєнападєнії? – скептично запитав Інга.
– Називайте це, як хочете, хоч універсалом єдності демократичних сил, але відтепер жодних сварок, крапка! Всі згодні? – закінчив свою коротку промову дідо.
Четверо ствердно захитали головами.
– Бо інакше ми всі залишимося тут назавжди! – додав аргументів Іван Тимофійович.
– А якщо комусь тут подобається? Якщо хтось тут би залишився? – мрійливо і обережно запитав Інга.
Грубий моментально «завівся» знову:
– От бачиш, дєд! Нє, ну ти подивися, подивися на нього вніматєльно, – коротун вказав пальцем на молодого чоловіка. – Це він тормозить. І як такому баклану не дати тягла? Це у вас, у інтілігєнтів, базари воспітатєльні. А тут слова вже не поможуть…
– Но-но, палєгчє, – втрутився Інга, – Маю право…
– … Парашу мити, – Грубий завершив замість нього речення.
– Значить так, – дідо остаточно взяв всю ініціативу на себе. – Пане Петро, Ви з І,нгою йдіть вперід, а я з Грубим – за вами. А Ви, Антон, – дідо глянув на юнака, – А Ви, Антон, йдіть, як собі хочете.
Вишикувавшись таким чином, п’ятеро продовжили свою подорож.
№ 1
Антон на ходу розглядав детальніше отриманий подарунок. На верхній частині плеєра, в обрамленні невеликих півкруглих динаміків, він побачив невеличкий дисплей, а під ним кнопки, схожі на клавіатуру мобільного телефону для навігації та пошуку музики. Хлопець швидко розібрався у наявних функціях і вирішив знайти щось таке нечуване раніше. Він пригадав недавно прочитану науково-популярну статтю про другу частину реквієму Моцарта. В ній розповідалося, що буцімто композитор її написав, але чи то знищив, чи то передав комусь на зберігання, щоб ніхто на Землі не зміг відтворити цю мелодію, бо вона надто потужна для слабенького людського самоусвідомлення.
– Ну-ну. Зараз побачимо, що скаже з цього приводу сідюк, – сказав Антон і розпочав пошук. Він швидко знайшов твори Моцарта, серед яких в списку були «Реквієм. Частина перша» і «Реквієм. Частина друга». Хлопець виділив друге і вибрав в меню «Пуск». Дисплей засвітився повідомленням: «У доступі до «Реквієм. Частина друга» відмовлено. Зверніться до Вашого системного адміністратора».
– Відмовлено мені особисто, чи відмовлено всім людям на Землі? – сам себе запитав хлопець, – І який такий сисадмін?
Антон уявив собі програміста перед монітором комп’ютера, який обслуговує мережу «Коля, Петя, Маша і т.д. і т.п.» завантажує їм якісь програми, чистить від вірусів, оновлює бази даних, розміщує рекламу. А «Коля, Петя, Маша і т.д. і т.п.» усі разом, або кожен окремо, зависають час від часу, глючать, і в кінці кінців їх замінять на більш сучасні версії.
– Гаразд, відмовлено то відмовлено, – змирився Антон, – Послухаю першу частину. Вона теж прикольна.
І хлопець засунув навушники у вуха, виділив перше і вибрав в меню «Пуск». Реквієм Моцарта поступово проник в його голову, приємною хвилею розлився по всьому тілу. Антону здавалося, що музика лине звідусіль, проникає в тіло через шкіру,