Максимум, чим володіли першокурсники – істинним зором та вмінням сканувати стан свого організму, ось, мабуть, і все. Так, багато хто з них могли похвалитися знанням пари десятків вельми корисних в житті заклинань, як правило, з сімейних архівів. Ось тільки без практики ці знання залишалися лише завченим порядком сплетіння потоків енергії.
Завдяки природній допитливості, підслуханим розмовам дорослих і підглянутим через плече брата конспектам лекцій, Риль приблизно розуміла, що зрештою сталося тоді в парку. Версію про невідомих жартівників, що закинули її в чужий світ, вона відкинула відразу. Занадто небезпечна витівка вийшла. Максимум, що хотіли випускники, – перемістити жертву в найближче містечко або ліс. І потім самим же повернути назад.
Риль спробувала уявити їх перелякані обличчя, коли вони виявили, що їхньої жертви на місці викиду немає. І відчула мстиве задоволення. Хоча їй набагато страшніше було тонути в бурхливому морі або зустрітися з незаспокоєними.
Але якщо потрапляння сюди не справа рук жартівників, то залишається єдиний варіант, який ой як не хочеться визнавати за правду – Блукаючі Вікна. Цей феномен просторових переміщень довгі роки ускладнював життя магів. Десятки теорій намагалися пояснити природу Вікон або передбачити їх появу – марно. Кожна з теорій розбивалася вщент об твердиню практики. Вікна, плювати на дослідників і їх докази, з'являлися, де хотіли і як хотіли, вносячи елемент несподіванки в переміщення. Вони легко могли закинути людину, замість планованого пляжу на південному курорті, у вічні льоди північних широт. Досвідченому магу повернутися у вихідну точку не становило жодних проблем. І все одно – приблизно один відсоток тих, хто потрапив у Блукаючі Вікна, зникав безслідно.
Глава 4
Занурившись у роздуми, Риль, схоже, задрімала і прокинулася від того, що хтось грубо штурхав її за плече.
Дворецький, побачивши, що гостя відкрила очі, тут же відсунувся в сторону. «Пані, вас очікують», – сказав незадоволеним тоном.
Риль потягнулася і позіхнула. Скільки вона продрімала? Хвилин десять, п'ятнадцять? Судячи з перекошеного обличчя придворного, ще ніхто з гостей не дозволяв собі заснути в приймальні в очікуванні аудієнції їх Величності. Йдучи за дворецьким, весь вигляд якого навіть зі спини був просякнутий обуренням, дівчина лише сміялася. Головне, щоб за сон в приймальні не позбавляли голови, а презирство місцевого охоронця норм пристойності вона якось переживе.
Короткий коридор з високими світлими вікнами упирався в гігантські двері. Судячи з кількості прикрас, які явно виходять за рамки здорового глузду, двері вели в головний зал королівства. Недалеко