Гнат-старший з розумінням споглядав зі світлини на сина й дівчину, яку він привів до їхнього будинку. Його очі дивилися пронизливо, а губи, стиснуті в тонку лінію, виражали чи то злість, чи презирство до усього світу.
– Це мій тато, – вимовив юнак, дихнувши на Жоржину перегаром. – Він гарна людина, але іноді надто жорсткий, тому я намагаюся його уникати й не злити.
– Зрозуміло… – відповіла дівчина. Вона теж була добряче напідпитку.
– Хочеш чогось випити?
– Давай ще мартіні. Я просто обожнюю його!
– Тоді я наллю собі ще віскі.
Він відійшов до барної стійки. Дівчина озирнулася навколо й присіла на широкий шкіряний диван перед каміном. На стінах коричневі шпалери із золотим візерунком, кілька картин, у кутку столик з порожньою кришталевою вазою. Панорамне вікно, скло якого дзвеніло під шаленими поривами вітру. У каміні тріскотіло й стріляло поліно – Гнат запалив його, коли вони увійшли до будинку.
Тишу розірвав звук рідини, що наповнює спочатку келих, а потім склянку. Мартіні й віскі відповідно – для дами та її кавалера. Після чого знову запанувало мовчання, яке порушувалось лише клацанням старовинного годинника. Його величезний маятник коливався вліво-вправо, немов срібна монета на ланцюжку в руках гіпнотизера.
– Це тобі, – сказав Гнат, простягаючи нічній гості порцію мартіні.
– Супер, дякую, – відповіла Жоржина.
– То що з Флоріаном? – запитав він. – Ти більше не бажаєш з ним зустрічатися?
– Він мені набрид, – відмахнулася дівчина. – Хочеться бути вільною.
– І як ти собі це уявляєш?
– Ну, наприклад, якби ми з ним зараз були разом – я не змогла б сидіти тут з тобою.
– Чому?
– Він би не дозволив мені. Довелося б це приховувати. А я не хочу нічого ні від кого приховувати. Я хочу робити те, що мені заманеться.
Дівчина, салютуючи, підняла келих і торкнулася ним наполовину порожньої склянки Гната.
– Розумієш, серйозні стосунки – це не для мене, – вела далі Жоржина. – Мені подобається покурити, випити, потусуватися. Я хочу нагулятися перед тим, як заводити дітей і одружуватися. А він хотів би, щоб я була іншою – тихою і слухняною.
– Може, ти мала на увазі спочатку одружитися, а потім народити дітей? – перепитав Гнат.
– А як я сказала? – здивувалася вона.
– Навпаки – народжу дітей і одружуся.
– Ну, на суть це не впливає, напевно, – вона замислилася. – Одне слідує за іншим… або від іншого. Взагалі, усе це кайдани сімейного життя.
Гнат з розумінням кивнув головою, взяв келих з рук дівчини й відставив убік разом із залишками свого напою. І тісніше підсів до неї, поклавши руку на її плече.
– Тобто ти хочеш нагулятися? – прищулившись, перепитав він. – Я правильно розумію?
Жоржина