– Ще ні. Та можу сказати, що на це вона здатна. І вона сильнішає. Джинкс думає, що життя – це одна велика гонка на виживання. Залізай у машину та розчави всіх до того, як вони дістануться до тебе.
– Ви, виходить, багато знаєте про Саллі та Джинкс. Зате Саллі розповідала про вас тільки як про ляльку зі спогаду. Можете пояснити, як це відбувається?
– Ну, я єдина, хто знає, що відбувається зі всіма особистостями, з Саллі та іншими, що вони роблять, про що думають, коли виходять назовні. Я єдина, хто бачить, як все коїться, навіть коли не виходжу. Та я не можу їх контролювати. Коли хтось виходить, то може робити все, що хоче, бо ми всі – різні люди. Інші мене знають і знають те, що я розповідаю їм про кожну. Окрім Саллі. Вона все ще не здогадується, що ми існуємо, але впевнена, що щось не так.
– Але як це відбувається, коли ви не зовні? Як ви знаєте, що твориться?
– Коли я назовні, то сприймаю все своїми відчуттями. Коли назовні виходить якась інша, я ніби сиджу в куточку всіх свідомостей. Тому я знаю, що відбувається, але сприймаю це тільки так, як сприймає інша особа. Наприклад, Джинкс майже не відчуває болю. Тому я не боюся ляпасів чи ударів, коли все контролює вона. У Ноли короткозорість, тому коли вона не вдягає окуляри, все навколо стає розмитим. Коли назовні Белла і вона танцює, я відчуваю ритм музики. Так я бачу світ по-різному. В школі я не надто сиділа за книжками, але дізналася багато корисного від інших.
Роджер дивився на мене, кивав та посмикував себе за вухо.
– Деррі, ви б могли мені розказати, звідки ви всі з’явилися?
– Ми просто тут, – сказала я йому. – Завжди були, відколи Саллі дала імена лялькам. Не знаю, як це трапилось, але після того ми стали справжніми людьми з іменами – тільки вона про це не знає. А тепер можна я вам поставлю запитання?
Він, здається, здивувався, але кивнув.
– Добре, – сказала я, – щодо цієї терапії, яку ви проводите з Саллі. Це означає, що ми всі інші помремо?
Я, схоже, захопила Роджера зненацька. Він намагався підшукати слова, ніби раніше над цим не замислювався.
– Ні, звісно, що ні. Тобто, це не смерть як така. Це… що ж… дозвольте пояснити таким чином. Мій спосіб дозволить Саллі усвідомити ваше існування, прийняти вас, спочатку розумом, а пізніше емоціями. Потім ми зведемо Саллі разом з іншими особистостями задля налагодження комунікації одна з одною, щоб ви могли співпрацювати та жити в нормальному середовищі. Насамкінець за допомогою гіпнотерапії я спробую об’єднати вас усіх в одну особистість. Ви станете однією персоною замість п’яти.
– Звучить жахливо!
– Чому?
– Я – це я! – гукнула я. – От вам би сподобалося, якби хтось вирішив, що ви повинні пожертвувати своєю свободою, та закинув вас в один горщик з чотирма іншими людьми, а тоді сказав не хвилюватися, бо з вас вийде чудова нова особистість, як м’ясне рагу?
– Це не зовсім так, Деррі.
– Звідки ви знаєте? Ви казали Саллі, що ще ніколи не мали з таким справи.
– Правильно. Не мав.
– Інші лікарі, здається, теж не