– Чому вони не дають мені спокою зі своїми запитаннями? – спитав він якось Беверлі, щойно лікар вийшов із кімнати.
Коли Юджин врешті повернувся додому, справи стали зовсім кепські. Він не міг пригадати нікого з їхніх приятелів. Заледве підтримував розмову. Бували дні, коли він вранці вставав із ліжка, йшов на кухню, смажив яйця з беконом, знову лягав під ковдру й вмикав радіо. А через сорок хвилин знову робив те саме: вставав, смажив яйця, лягав у ліжко й брав до рук радіо. А тоді ще раз і ще. Стривожена Беверлі звернулася до фахівців, зокрема до одного науковця з Каліфорнійського університету в Сан-Дієґо, який спеціалізувався на втраті пам’яті. Тож одного сонячного осіннього дня Беверлі з Юджином опинились у звичайнісінькому будинку на території університетського містечка, де, тримаючись за руки, поволі перетнули коридор. Далі їх провели до невеликого кабінету. Юджин почав балакати з молодою жінкою, яка сиділа за комп’ютером.
– Я багато років займався електронікою, але це щось неймовірне, – сказав він, показавши пальцем на комп’ютер. – Коли я був молодший, ця штука стояла на кількох двометрових стелажах і займала цілу кімнату.
Жінка мовчки вистукувала пальцями по клавіатурі. Юджин захихотів.
– Не вірю своїм очам, – сказав. – Усі ті друковані плати, діоди і тріоди. Коли я займався електронікою, та штука стояла на кількох двометрових стелажах.
До кімнати зайшов науковець. Він представився і запитав Юджина, скільки тому років.
– Ем-м-м… 59 або 60, – відповів той.
Насправді йому виповнився 71 рік. Дослідник почав друкувати на комп’ютері. Юджин усміхнувся і тицьнув пальцем на монітор:
– Повірити не можу! – мовив він. – Знаєте, коли я займався електронікою, ця штука займала кілька двометрових стелажів!
За комп’ютером сидів п’ятдесятидворічний Ларрі Сквайр – професор, який останні три десятиліття вивчав нейроанатомію пам’яті. Зокрема, досліджував, як мозок зберігає у пам’яті події. Проте робота з Юджином згодом відкрила йому, а також сотням інших науковців цілком новий світ, що повністю змінив наші уявлення про те, як функціонують звички. Сквайр дослідив, що навіть у людини, яка не пам’ятає, скільки їй років (та й узагалі мало що пам’ятає), можуть виробитися звички, котрі видаються неймовірно складними, якщо не знати, що у всіх людей щодня відбуваються однакові неврологічні процеси. Дослідження Сквайра та інших допомогли виявити підсвідомі механізми, що впливають на безліч рішень, які видаються результатами аргументованих роздумів, але насправді є наслідками майже не усвідомлених і не до кінця зрозумілих нам імпульсів.
До знайомства з Юджином Сквайр не один тиждень вивчав знімки його мозку. Він дійшов висновку, що ураження зазнала тільки п’ятисантиметрова ділянка в центрі