64
Було недільне надвечір’я… – Дякую телеканалу Fox Sports за наданий відеозапис гри, а також таким джерелам: Kevin Kernan, «The Bucks Stomp Here», The San Diego Union-Tribune, November 18, 1996; Jim Trotter, «Harper Says He’s Done for Season», The San Diego Union-Tribune, November 18, 1996; Les East, «Still Worth the Wait», The Advocate (Baton Rouge, La.), November 21, 1996.
65
…безнадійна і найгірша в лізі… – Mitch Albom, «The Courage of Detroit», Sports Illustrated, September 22, 2009.
66
…«американським помаранчевим килимком для ніг»… – Pat Yasinskas, «Behind the Scenes», The Tampa Tribune, November 19, 1996.
67
Він із власного досвіду знав… – На етапі перевірки фактів Данджі зазначив у своєму листі, що то були не нові стратегії, а скоріше прийоми, «які я опанував завдяки співпраці зі “Стілерс” у сімдесятих і вісімдесятих. Унікальною була ідея, як навчити гравців цих прийомів. … [Я не мав наміру] перевершити противників стратегією чи розмаїттям схем і строїв. Я прагнув перевершити їх у техніці гри. Ми мали бути впевнені в тому, що робимо, й робити це добре. Мінімізувати потенційні помилки. Грати швидко, зосереджуючись на кількох основних аспектах».
68
Коли стратегія спрацює… – Щоб дізнатися більше про захист команди з Тампи, див. Rick Gosselin, «The Evolution of the Cover Two», The Dallas Morning News, November 3, 2005; Mohammed Alo, «Tampa 2 Defense», The Football Times, July 4, 2006; Chris Harry, «Duck and Cover», Orlando Sentinel, August 26, 2005; Jason Wilde, «What to Do with Tampa-2?» Wisconsin State Journal, September 22, 2005; Jim Thomas, «Rams Take a Run at Tampa 2», St. Louis Post-Dispatch, October 16, 2005; Alan Schmadtke, «Dungy’s ‘D’ No Secret», Orlando Sentinel, September 6, 2006; Jene Bramel, «Guide to NFL Defenses», The Fifth Down (blog), The New York Times, September 6, 2010.
69
У підвалі сидить… – William L. White, Slaying the Dragon (Bloomington, Ill.: Lighthouse Training Institute, 1998).
70
…на ім’я Білл Вілсон. – Alcoholics Anonymous World Service, The A.A. Service Manual Combined with Twelve Concepts for World Service (New York: Alcoholics Anonymous, 2005); Alcoholics Anonymous World Service, Alcoholics Anonymous: The Story of How Many Thousands of Men and Women Have Recovered from Alcoholism (New York: Alcoholics Anonymous, 2001); Alcoholics Anonymous World Service, Alcoholics Anonymous Comes of Age: A Brief History of A.A. (New York: Alcoholics Anonymous, 1957); Alcoholics Anonymous World Service, As Bill Sees It (New York: Alcoholics Anonymous, 1967); Bill W., Bill W.: My First 40 Years – An Autobiography by the Cofounder of Alcoholics Anonymous (Hazelden Center City, Minn.: Hazelden Publishing, 2000); Francis Hartigan, Bill W.: A Biography of Alcoholics Anonymous Cofounder Bill Wilson (New York: Thomas Dunne Books, 2009).
71
Той зробив ковток і відчув… – Susan Cheever, My Name Is Bill: Bill Wilson – His Life and the Creation of Alcoholics Anonymous (New York: Simon and Schuster, 2004).
72
Вілсон запропонував йому присісти… – Там само.
73
Тієї миті, напише він пізніше… – Ernest Kurtz, Not-God: A History of Alcoholics Anonymous (Hazelden Center City, Minn.: Hazelden Publishing, 1991).
74
…близько 2,1 мільйона людей… – Дані надав Загальний відділ персоналу «АА» на підставі статистики за 2009 рік.
75
10 мільйонів алкоголіків… – Отримати точні дані про кількість учасників «АА» або тих, хто почав вести тверезний спосіб життя завдяки програмі, дуже важко, адже членство в організації анонімне, а реєструватися в центральних органах влади вона не зобов’язана. Проте з огляду на довгу історію програми, 10 мільйонів здається цілком імовірним числом, хоч його й неможливо перевірити. Цифру виведено на основі розмов із науковцями, що досліджують діяльність «АА».
76
…З огляду на цецікаво, що «АА»… – Психологи відносять такі – зорієнтовані на звички – види лікування до загальної категорії «когнітивно-поведінкової терапії» або ж, як казали раніше, «запобігання рецидивам». КПТ охоплює п’ять основних прийомів: 1) навчання, коли терапевт розповідає про хворобу пацієнту й навчає його визначати симптоми; 2) спостереження, коли пацієнт веде щоденник, щоб спостерігати за поведінкою і ситуаціями, що її викликають; 3) конкуруючі реакції, коли пацієнт