У 1964 році слідчу справу № 408370 було переглянуто. Постанову Особливої трійки від 31 грудня 1937 року відносно Володимира Дурдуківського було відмінено, а справу закрито «за відсутністю складу злочину». Ухвалою Верховного Суду України від 11 серпня 1989 року було закрито всю справу «Спілки визволення України» через відсутність складу злочину з повною реабілітацією всіх осіб.
Санівський Олександр. В. Ф. Дурдуківський – видатний український педагог 20-х років ХХ століття // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту ім. П. Тичини. – Умань, 2012. – Вип. 42, ч. 2. Режим доступу: https://goo.gl/IV0VQw
Дурдуківський Володимир Федорович // Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. – Кн.2: Навч. посібник / За ред. О. В. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005. Режим доступу: https://goo.gl/MAhy7T
Даниленко Віктор. Один з 45-ти. В. Дурдуківський // З архівів ВУЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. – 1998. – № 1/2 (6/7). Режим доступу: https://goo.gl/9aeXnR
Куліш Аліна. Школа – моє життя (до 140-річчя від дня народження Володимира Федоровича Дурдуківського): [Електронна колекція тврів на веб-сайті Педагогічного музею України Національної академії педагогічних наук України]. Режим доступу: https://goo.gl/J7GDcM
19 січня 1974 року засуджений один із провідників кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв
Три роки колонії молодий активіст отримав за, як зазначалось у вироку, «распространение заведомо ложных измышлений, порочащих советский государственный и общественный строй». У справі також проходили генерал Петро Григоренко та поет Ілля Габай. Григоренка було відправлено на примусове психіатричне лікування, проти нього було застосовано каральну психіатрію.
Габай і Джемілєв вимагали від суду перевірки фактів та документів справи, від чого суд ухилився. Стенограму процесу було оприлюднено у самвидаві, а промова Мустафи Джемілєва стала одним з найяскравіших документів в історії правозахисного руху в СРСР: «Каким бы я ни подвергался репрессиям и преследованиям, я твердо могу сказать, что никто, никогда и ни при каких обстоятельствах не сможет меня заставить отказаться от исполнения обязанностей, налагаемых честью, национальным достоинством и гражданским долгом».
У своїй захисній промові та в останньому слові Мустафа Джемілєв розповів про боротьбу кримських татар за повернення на батьківщину та відновлення державності. Він надав суду список опублікованої белетристики і публіцистики, яка містила наклепи на кримськотатарський народ; розповів про гоніння, яким піддаються з боку місцевої влади і каральних органів кримські татари, що намагаються повернутися на батьківщину.
На знак протесту проти переслідування кримських татар і судового свавілля Мустафа Джемілєв оголосив тридцятиденне голодування: «Батьківщина або смерть!»
Бекирова Гульнара. Омский процесс Мустафы Джемилева