Шкандибаючи з Роуз до таксі, я спитала, яку вправу Ґомес порадив їй робити.
– Це не фізична вправа. Він попросив мене написати в листі перелік усіх моїх ворогів, – вона рвучко розстебнула торбинку й почала морочитися з хустинкою, яка застрягла в застібці. – Знаєш, Софіє, та сестра Сонечко, чи то пак Хулієта Ґомес, чи хто там вона, – коли вона закапувала мені очі, я впевнена, що від неї відгонило алкоголем. Власне, горілкою.
– Та в неї ж день народження, – мовила я.
Море під горою стояло спокійне.
Грекиня – ледарка. У їхньому будиночку на пляжі брудні вікна, але вона їх не повимивала. Вона ніколи не замикає дверей. Вона недбала. Така поведінка – немов запрошення. Немов їзда на мотоциклі без шолома. Це теж недбалість. Немов заохочує, щоб її сильно скривдили, якщо станеться нещастя.
Пані та панове
Пес у школі дайвінгу вже зривається зі шворки, а ще ж лишень восьма ранку. Він стоїть на задніх лапах, піднявши свою кудлату коричневу голову над стіною й обгавкуючи світ на пляжі, що простягся під ним. Пабло горлає на двох мексиканців, які фарбують стіни. Вони не огризаються, адже не мають потрібних юридичних документів, щоб мати змогу показувати йому палець. Що гучніше дзявкотить пес, то гучніше горлає Пабло.
Сьогодні я відпущу собаку Пабло.
Я йду пішки до «Кафе Плайя», що поруч зі школою дайвінгу, і замовляю мою улюблену каву – кортадо. Певна річ, я хочу бачити, як офіціант спінює молоко водою, адже я цілих шість днів вчилася у «Кофі Хаусі» вдосконалювати своє вміння спінювати молоко. Чорне волосся в офіціанта змащене гелем так, що стирчить урізнобіч. Воно так різноманітно реагує на силу тяжіння, що я б могла цілу годину спостерігати за ним замість того, щоб звільнити собаку Пабло. Вони додають у кортадо молоко тривалого зберігання, яке тут використовують здебільшого в десертах. Це молоко зазвичай називають «комерційно надійним».
«Ми подолали довгий шлях від корови, під вим’ям якої стоїть цеберка з парним молоком. Ми так далеко від дому».
Ось так казала мені моя начальниця своїм, сказати б, засмученим голосом мого першого дня в «Кофі Хаусі». Я досі часто згадую ці слова. І те, як вона до них ставилася. Чи домівка там, де парне молоко?
Інструктори з дайвінгу котять свої пластмасові бензинові каністри та балони з киснем по піску. Їхній човен чекає на них на спеціально відмежованій ділянці моря. Чи колись випаде слушна нагода звільнити пса Пабло?
Підвівшись, дорогою у вбиральню я проминаю місцевого п’яницю, який їсть тарелю помаранчевих чипсів, запиваючи ранковим коньяком. Двері в сеньйорас нагадують обертові двері в барах, як у фільмах про ковбоїв, вони гримають та пофарбовані білим. Я бачила такі у вестернах, коли хазяїн бару підозріливо пильно вдивляється у відвідувача, який саме заходить у заклад. Поки я пісяла, хтось