У мене для вас гарна новина. Ваша проблема «ризик або безпека» явно позірна. Коли ви робите вигляд, що вибір – це обов’язково протиставлення абсолютного ризику цілковитій безпеці, я називаю це штучною пасткою. Невже всі ці розмови про «ранок наступного дня», на ваш погляд, достатньо обґрунтовані? Не дуріть себе: міркування безпеки мають свою межу. Вони вас заспокоюють і не дають думати про те, що може спричиняти нервування й незручності. Але чи не краще вам трохи понервуватися, тому що ви так довго ховалися від свого життя?
Ви – власник справжнього скарбу, який не використовуєте самі та яким ні з ким не ділитеся.
Усередині вас ховається істинний геній – оригінальний, допитливий та сповнений потенціалу. Цей геній відчайдушно прагне, аби ви відчинили браму і він міг вирватися на волю й ступити у світ обома ногами. Не використовуючи його енергії, ви відкладаєте своє життя на потім. Поки у вас є нездійснене заповітне бажання, яке чекає десь у купі інших справ, ви не віддаєтеся повністю роботі, сім’ї та навіть відпочинку. Ви просто тиняєтеся світом, живучи ніби впівсили.
Ви повинні йти за своїм бажанням. Щойно ви почнете реалізовувати власну мрію, ваше життя прокинеться і все навколо матиме сенс. Байдуже навіть, яким буде результат. Якщо ви хочете жити справжнім, цікавим життям, вам треба відновити рух у тому важливому напрямку, який ви втратили.
Що ж зупиняло вас раніше?
Відповідь може бути такою:
Пригода має бути чимось захопливим, новим і збудливим, а також обов’язково мати сенс. Якщо їй бракує перелічених складників, це вже не пригода. Більшість людей думає, що нам доведеться ризикувати життям або принаймні радикально його змінити, щоб усе це отримати. Ми вважаємо, що нам неминуче доведеться стрибати з парашутом, перетинати Тихий океан на плоту, кидати наші родини, домівку та роботу.
Адже насправді ми не знаємо, що таке пригода. Вважати, що це неодмінно якийсь екстремальний учинок, заради якого треба повністю жертвувати своїм способом життя, – значить створювати ілюзію, яка насправді допомагає нам залишатися на місці. Дозвольте проілюструвати цю тезу своїм власним прикладом.
Колись, багато років тому, я брала участь у читаннях поезії з «Антології Спун-рівер» – збірки віршів, які декламують від імені людей із вигаданої місцевості під назвою