Але, Брехня – страшний вірус, занесений на Землю чужими темними силами, веде все людство до неминучої загибелі. Ця зараза поширилася через релігію і політику, знищуючи розумні істоти. Не можна дати загинути четвертій цивілізації! Не можна допустити повного зникнення Людства! Людина – є вінець усього земного творіння. Але, це творіння не закінчено. Люди – тільки каміння, яким судилося увійти в спорудження чудового будинку. Вони знаходяться в підготовчій школі і проходять тільки дитячий вік того довгого століття, ім’я якого – «ВІЧНІСТЬ».
Воїни-мисливці знищують страшний вірус, пануючий на Землі у світі хаосу, злоби і брехні.
А провідником твоїм буду Я – Слов’яно – арійський Бог – Велес!
– Покровитель всіх мешканців Землі і опікун волхвів – служителів культу язичницьких Богів, – сказав Олександр.
– Не тільки волхвів наділяв Знаннями, але і мисливців-воїнів, як ти, – Велес витягнув руку вперед і випрямив долоню у напрямку до озера. – Зараз, я допоможу тобі згадати, хто ти є, потім продовжимо навчання.
Прямо над водою з’явився великий екран. Вірніше, зображення дії в 3D. Сашко побачив бій.
Якийсь чоловік дерся на кам’яну стіну по довгій драбині. Зверху, на голови атакуючим, летіли стріли, пронизуючи тіла наскрізь; сипалися величезні валуни, розбиваючи людські голови; лилася вогненна рідина, перетворюючи людей в живі смолоскипи.
«Це ж я!» – побачив Сашко молодого хлопця, який майже дістався до верхівки стіни. Він однією рукою міцно стискав руків’я меча, а другою – тримався за канатний поручень.
«Я пам’ятаю цей бій!» – прозвучало в хлопчачій голові.
Три стріли вп’ялися йому в груди, і він падав навзнак, вниз, на голови друзів по зброї. Одна з стріл пронизала серце.
«Як легко і приємно вмирати!» – м’яким теплом розливалася думка по всій його сутності…
…Спираючись на дерев’яний ціпок, монах озирнувся на сонце, що сходило. Воно щойно з’явилося з-за високої гори – Фудзіяма. Сашко достеменно знав, він – монах, і не добереться сьогодні до свого відокремленого житла пустельника. Повернувши голову, старий побачив нечисленну групу бродячих самураїв.
– Агов! Монаше! Нам наказано вбити тебе! – крикнув один, оголюючи меча.
– Нам пристойно заплатили! – показав золоті монети інший.
– Усі живі істоти прагнуть до смерті. Це істина, якій воїн слідує до кінця, – сказав Сашко устами ченця, згадуючи чергове перевтілення. – Усвідомлення зупиняє смерть.
Відбиваючи удари дерев’яним ціпком, старий розтрощив голови двом самураям. Але, випущена стріла вдарила його в спину, і пронизала наскрізь серце мудреця.
«Мій останній вчинок став найкращим у моєму житті!» – майнула щаслива думка в свідомості, помираючого ченця.
Докладніші видіння були в горах Афганістану, Індії, на Руських полях битв, поки не показало сьогоднішню картину потопаючого автобуса з дітьми.
Видіння