Ярославське вище військове училище. Дискотека. Багато дівчат, звучить музика Сандри і Саважа. Кохання…
…Що це?!
Засліпило очі від сліпучого сонця. Неймовірно суха спека. Вертушка МІ-8 забирає поранених. Перед Сашком його бойовий друг, старлей – Женька Звєрєвщіков:
– Тридцять дві пробоїни на борту, – говорить Женька, прикурюючи сигарету тремтячими пальцями. – Духи насіли з усіх боків, ледве вирвалися. Завантажимо поранених і головне – дійти до бази.
Наступний фрагмент: ракета «земля-повітря» збиває МІ-24. Палаючим факелом вона падає вниз. Зам. ком. полку – Піянзін Іван Федорович заживо згоряє в Афганському небі над Кабулом.
Нічне полювання. Вертушки винищують аули душманів. Рідний командире, ми помстилися за тебе!
Повернення додому. На згадку про службу залишився осколок в спині. Назустріч біжить рідна мати, ридаючи на ходу. Беззвучно. Вона обіймає свого сина, не вірячи своїм очам, що він залишився живий.
І знову кадри фільму з зображенням похорону. Тепер в дерев’яній домовині лежить найдорожча людина на всьому білому світі – МАТИ.
Ніяких емоцій або переживань. «Я» просто дивиться фільм. Документальний або художній? «Я» не знає. Просто фільм.
Наступна дія – поневіряння, пияцтво, тренування, навчання. Діти – тренування – автобус – крижана вода і… хтось, чи щось доторкнулося. До плеча? Ха-ха-ха! Нічого ж немає, всюди порожнеча.
– А ти відкрий очі, – тихо промовив голос.
«Я» Сашка підкорилося голосу, і очі розплющилися. Оглянувши себе, «Я» нічого не побачило. Тільки перед ним стояв невідомий чоловік, особа якого здавалася знайомою.
– Вірно, – м’яко відгукнувся чоловік. – Ти мене знаєш. Я – Велес!
«Один з Слов’янських Богів», – подумало Сашкове єство.
– Ось бачиш, і представлятися не треба.
«Він що, читає мої думки?»
– У цьому світі телепатичний зв’язок, – спокійно відповів Велес. – Всі тутешні можуть спілкуватися на уявному рівні.
«Я помер?» – подумки запитав Сашко.
– Ні. У Всесвіті нічого і ніхто не вмирає. Ти просто переживаєш досвід смерті.
– Хіба існує різниця між смертю, і досвідом смерті?
– Звичайно. Ті, хто пережив досвід смерті, знаходять віру відразу, в один момент. З ними відбуваються дивовижні перетворення.
– Які перетворення? Я навіть не спостерігаю своєї людської сутності. Моє тіло зовсім відсутнє.
– Ти сам не хочеш його бачити і відчувати, – сказав Велес, вказавши долонею у бік Сашка. – Подивися уважніше на себе і навкруги. Тобі відразу все стане зрозуміло.
Невидиме, відчутне «Я» оглянуло себе зверху до низу. Сашко стояв на повний зріст і розглядав свої руки і ноги. Одягнений він був в улюблену футболку і потерті джинси.
– Отакої! – з подивом промовив, озираючись навколо і переймаючись гармонією навколишньою природою і величчю чудового лісу.
За